Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

24 квітня 2019 р.

м. Київ

справа № 534/745/17

провадження № 51-8126км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

засудженого                                                          ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого                      ОСОБА_6 на вирок  Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170080000373 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Комсомольська Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 14.06.2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого  ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 14.06.2017 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

У строк відбуття покарання ОСОБА_6 зараховано частину відбутого покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.06.2017 року, з  14.06.2017 року по день ухвалення вироку по даній справі, при чому за період з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року. Обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Згідно з вироком   ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 квітня 2017 року о 15.00 год., за попередньою мовою із ОСОБА_7 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно проник до захисної споруди № 60481, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали двохстворчаті двері вартістю 1092 грн, спричинивши матеріальну шкоду КРЖЕП № 1.

За апеляцією прокурора Апеляційним судом Полтавської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 26 липня 2018 року. Цим вироком   ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді  позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за попереднім вироком від 14.06.2017 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6  залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що при вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання апеляційний суд не врахував положення              ст. 5 КК України щодо зворотної дії цього закону у часі та не зарахував відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 від 26 листопада 2015 року) в строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі по день набрання вироком  законної сили. Просить зарахувати йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 14.06.2017 року по 26.07.2018 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 підтримав подану скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому злочині, кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 185 КК України та призначене покарання у касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Разом із тим, доводи засудженого ОСОБА_6 про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, заслуговують на увагу.

Правила зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання встановлено у ч.5 ст.72 КК України.

Відповідно до Закону № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено в такій редакції: "Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

У постанові від 29 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норма ч.5 ст.72 КК України є нормою матеріального, а не процесуального права та дійшла висновку, що зазначені положення щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають "інші кримінально-правові наслідки діяння" у розумінні  ч. 2 ст. 4 КК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у вищезазначеній постанові, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до   20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону         № 838-VIII. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що "іншим чином погіршує становище особи", відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 було засуджено вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року при перевірці даного вироку на підставі ч. 5 ст. 72 КК України йому зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженні з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Новий інкримінований злочин, за який ОСОБА_6 засуджено вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року, останній скоїв 12 квітня 2017 року, тобто у період чинності редакції ч. 5 ст. 72 КК України, передбаченої ЗУ № 838-VIII. Після 21 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 , відповідно до ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року, продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення, тому з огляду на  ст. 5 КК України, ч. 1 ст. 58 Конституції України, зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання має здійснюватись відповідно до вказаної норми закону.

Проте апеляційний суд при перевірці вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 не прийняв рішення про зарахування подальшого періоду попереднього ув`язнення                                 з 21 червня 2017 року по 26 липня 2018 року (тобто по день набрання вироком законної сили).

Отже апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно  п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки внесення відповідних змін не призведе до погіршення правового становища засудженого.

Із урахуванням того, що ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року ОСОБА_6 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, то касаційна скарга засудженого підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями  434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити . На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII додатково зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 26 липня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8                                  ОСОБА_2                                              ОСОБА_3