Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 140/2396/17

провадження № 51-9988км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого

(в режимі відеоконференції)                  ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня

2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020240000340, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що згідно ст. 89 КК не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 22 лютого

2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені

пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 29 червня

2017 року близько 13:00 на земельній ділянці поблизу с. Байраківки Немирівського району Вінницької області нарвав рослин маку, чим незаконно придбав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб – макову солому, який намагався перенести додому, однак був затриманий працівниками поліції. Під час огляду вказаної земельної ділянки у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено 1158,83 г макової соломи (у перерахунку на висушену речовину).

Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі

на строк 3 роки, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції

на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

й невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. ОСОБА_6 зазначає,

що апеляційний суд не врахував обставини, які пом`якшують його покарання

(щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини, позитивні характеристики, тяжкий стан здоров`я, працевлаштування, відсутність потерпілих, зразкову поведінку тощо) та призначив занадто суворе покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий термін. Своїм рішенням апеляційний суд погіршив становище обвинуваченого, хоча дані про його особу в судовому засіданні безпосередньо не досліджував.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти

її задоволення, просила вирок апеляційного суду залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі засуджений не оспорює.

Зі змісту скарги убачається, що ОСОБА_6 фактично порушує питання

про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості

й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є:

кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання)

та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття,

які є багатозначними або не мають нормативного закріплення,

зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання,

що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання – конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.

За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання, апеляційний дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням

згідно ст. 75 КК. При цьому апеляційний суд урахував ступінь тяжкості,

конкретні обставини вчиненого ОСОБА_6 злочину а також те, що останній вчинив новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів через 1,5 місяці після закінчення іспитового строку за попереднім вироком.

Встановлені ж судом першої інстанції обставини, які пом`якшують покарання засудженого, – щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики та інші дані про особу ОСОБА_6 , перелічені ним у касаційній скарзі, стали підставами для призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімальної межі згідно санкції

ч. 2 ст. 309 КК, однак у своїй сукупності є недостатніми для застосування

до обвинуваченого положень ст. 75 КК.

Не дають для цього підстав і додані засудженим до касаційної скарги довідки

про стан його здоров`я та працевлаштування протягом 2,5 місяців у 2018 році.

Доводи ОСОБА_6 про його зразкову поведінку, зокрема те, що він після вчинення 29 червня 2017 року не притягувався до адміністративної відповідальності є безпідставними.

Так, згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_6 був двічі притягнутий до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення

згідно постанов Немирівського районного суду Вінницької області від 08 грудня

2017 року та 22 лютого 2018 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком апеляційного суду і вважає, що призначене ним покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім

та необхідним для виправлення ОСОБА_6 й попередження вчинення нових злочинів.

Доводи засудженого щодо не дослідження апеляційним судом даних про його особу, за відсутності вмотивованого клопотання, поданого в порядку

ч. 3 ст. 404 КПК, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року

щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                        ОСОБА_3