Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 426/16302/18

провадження № 51-179км19

Верховний Суд колегією суддів Першої  судової палати                                                                   Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                                ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                        ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130550000205,

за касаційною скаргою представників ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За ухвалою слідчого судді Сватівського районного суду Луганської області від 19 вересня 2018 року задоволено частково клопотання ОСОБА_6 про скасування арешту майна та встановлення строків досудового розслідування, транспортний засіб "SUZUKI GSX", 1999 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 зареєстровано на ОСОБА_9 , а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 постановлено передати на зберігання власнику ОСОБА_6 . В іншій частині клопотання відмовлено.

Луганський апеляційний суд ухвалою від 18 жовтня 2018 року, враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), відмовив у поновленні строку апеляційного оскарження і повернув подану апеляційну скаргу.

Вимоги заяви і узагальнені доводи особи, яка її подала

Представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у касаційній скарзі просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилаються на необґрунтованість і невмотивованість цієї ухвали всупереч вимогам ч. 7 ст. 376 КПК та на неврахування практики Європейського суду з прав людини, а саме положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 129 Конституції України. Зазначають, що ухвала апеляційного суду перешкоджає подальшому розгляду провадження.

Вказують на те, що згідно з ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2018 року її повний текст оголошено 24 вересня 2018 року, тобто в останній день подання апеляційної скарги, і на оголошенні повного тексту цієї ухвали вони і заявник не були присутні, також заявник не брав участі у розгляді слідчим суддею клопотання про скасування арешту майна та встановлення строків розслідування. При цьому скаржники вважають, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання апеляційної скарги, оскільки цей строк ними пропущено з поважних причин. Зокрема, що після отримання 1 жовтня 2018 року повного тексту ухвали слідчого судді необхідно було викласти доводи в апеляційній скарзі щодо обґрунтувань незаконності судового рішення, тоді як з отриманих ними вступної та резолютивної частин судового рішення їм не було відомо, з яких мотивів виходив слідчий суддя, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення строків досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно ч. 2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 115 КПК передбачено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.

Відповідно до ст.116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.

Положеннями ч. 1 ст. 117 КПК визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 395 КПКапеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Зі змісту матеріалів кримінального провадження вбачається, що розгляд клопотання ОСОБА_6 проводився з викликом осіб, у тому числі самого ОСОБА_6 та його представників — адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1, а. п. 13, 18, 19).

В ухвалі апеляційний суд зазначив про те, що згідно з матеріалами судового провадження представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 брали участь в розгляді слідчим суддею клопотання ОСОБА_6 , тобто були присутні на оголошенні вступної та резолютивної частини ухвали від 19 вересня 2018 року, але своєчасно не подали апеляційної скарги, бо чекали отримання повного тексту ухвали слідчого судді, і вже після проголошення повного тексту судового рішення та отримання 1 жовтня 2018 року його копії подали мотивовану апеляційну скаргу 3 жовтня 2018 року, про що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив представник ОСОБА_7 , пояснили, що на оголошення 24 вересня 2018 року повного тексту ухвали слідчого судді вони не з`явилися через зайнятість, а сам заявник цього дня був у суді, але не дочекався оголошення судового рішення та залишив заяву про направлення йому поштою копії ухвали слідчого судді.

За таких обставин з урахуванням положення ч. 3 ст. 395 КПК строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення лише у випадках, коли ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує.

Таким чином, доводи скаржників у касаційній скарзі в частині щодо поважної причини пропуску строку, яка полягала в тому, що з отриманих ними вступної та резолютивної частин судового рішення їм не було відомо мотивів відмови слідчим суддею в задоволенні клопотання щодо встановлення строків досудового розслідування, а тому можливість зазначити в апеляційній скарзі обґрунтування стосовно незаконності судового рішення з`явилася лише після отримання 1 жовтня 2018 року повного тексту ухвали слідчого судді, не ґрунтуються на положеннях ч. 3 ст. 395 КПК та є непереконливими, оскільки апелянтам була відома резолютивна частина судового рішення та дата оголошення повного тексту ухвали, проте заявник та його представники не надали жодних обґрунтувань щодо неможливості отримати ними копії судового рішення та подати апеляційну скаргу хоча б у п`ятиденний строк з моменту оголошення повного тексту, а саме з 24 вересня по 1 жовтня 2018 року.

З огляду на вищезазначене Суд погоджується з тим, що у касаційній скарзі не зазначено переконливих доводів та не надано доказів про те, що скаржники, достовірно знаючи про прийняте рішення слідчим суддею, порядок і строк оскарження, були позбавлені процесуального права та можливості своєчасно подати апеляційну скаргу про перегляд ухвали слідчого судді в апеляційному порядку з урахуванням положень ч. 5 ст. 115, ст. 395 КПК.

Враховуючи обставини провадження, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано дійшла висновку про неспроможність наведених у клопотанні заявників причин пропуску ними процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 19 вересня 2018 року, а тому не знайшла підстав для поновлення цього строку. При цьому апеляційний суд урахував висновок Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 2 березня 2018 року про те, що процесуальний строк може бути поновлено за умови його пропуску з поважних причин, а поняття поважності причин пропуску строків є оціночним і його вирішення покладається на розсуд суду.

Згідно з п.4 ч.3 ст.399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Отже, апеляційний суд, в цілому правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущено, а в поданому клопотанні про його поновлення не наведено поважних причин пропуску цього строку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та про повернення апеляційної скарги.

Жодних інших доводів щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, у касаційній скарзі не наведено.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги наухвалу слідчого судді Сватівського районного суду Луганської області від 19 вересня 2018 року залишити без зміни, касаційну скаргу представників ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                          ОСОБА_3