Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 539/2235/14-к

провадження № 51-4843км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

засудженого                                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області

від 08 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області

від 12 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170150000002, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хорол Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 365 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання

з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 9000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 9000 грн витрат на правову допомогу.

За вироком суду заступника начальника – начальника кримінальної міліції Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області майора міліції

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, здійснюючи функції представника влади, будучи службовою особою, працівником правоохоронного органу, перевищуючи свої службові повноваження та порушуючи функціональні обов`язки вчинив умисний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, 04 лютого 2014 року ОСОБА_6 , за вказівкою керівника – начальника Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_8 , разом

з працівником ВДАІ зазначеного РВ ОСОБА_9 та начальником СКЗ ОСОБА_10 на службовому автомобілі доставили ОСОБА_7

та ОСОБА_11 з м. Гребінки до Лубенського обласного наркологічного диспансеру, який розташований на вул. Миру, 1, в м. Лубнах Полтавської області, для проведення освідування на стан наркотичного сп`яніння.

В приміщенні диспансеру ОСОБА_7 відмовився проходити вищезазначену процедуру, у зв`язку із чим ОСОБА_6 вирішив примусити його здати аналіз сечі для визначення стану наркотичного сп`яніння, для чого близько 17:30 разом

із ОСОБА_9 відвів ОСОБА_7 у кімнату для паління де, перевищуючи владу

і службові повноваження, умисно, застосовуючи психологічний тиск, погрози, взяв останнього за кисть правої руки, а ОСОБА_9 – за ліву руку, та, застосовуючи фізичну силу, намагаючись повалити потерпілого на підлогу, заламав його руку назад та підіймаючи її вгору зламав ОСОБА_7 п`ятий палець правої руки, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_6 –

без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Зазначає, що показання свідків, якими обґрунтовано вирок, викладені у цьому судовому рішенні однобічно та неправильно, більшість свідків спростували показання потерпілого, однак суд надав їм невірну оцінку та не зазначив у вироку мотиву вчинення злочину. Фактично суд обґрунтував вирок лише показаннями потерпілого й залишив поза увагою той факт, що іншими судовими рішеннями,

які набрали законної сили, визнано недоведеним факт присутності ОСОБА_9 ,

а отже й ОСОБА_6 при описаних потерпілим подіях. Вказує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення не навів

в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що рішення цього суду не відповідає вимогам

ст. 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти

її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається засуджений у касаційній скарзі,

не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, місцевий суд дійшов відповідно

до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно

з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував показаннями, наданими в суді потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз та іншими письмовими доказами.

Визнавши ці докази достовірними, допустимими, а в сукупності – достатніми,

суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6

у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував дії останнього за ч. 2 ст. 365 КК.

При цьому місцевий суд, спростовуючи твердження сторони захисту, обґрунтовано визнав показання потерпілого та свідків послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було.

Безпідставними є доводи засудженого про те, що вирок Лубенського міськрайонного суду 06 листопада 2015 року, яким ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 384 КК, й виправдано, а також ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 05 січня 2016 року, котрою вказане рішення залишено без змін, констатують відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину. Ці судові рішення стосуються обвинувачення ОСОБА_9 у наданні ним, як свідком, завідомо неправдивих показань, і ніяк не спростовують винуватість ОСОБА_6 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .

Всупереч доводам засудженого, ухвала апеляційного суду є вмотивованою,

в ній викладено доводи, наведені в апеляційних скаргах та висновки суду щодо

їх необґрунтованості.

Покарання ОСОБА_6 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК,

та є справедливим.

На підставі наведеного Суд вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального та матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду – вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08 квітня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 рокущодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                        ОСОБА_3