Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

22 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 755/7610/17

провадження № 51-366км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

захисника                                                   ОСОБА_6

засудженого                                              ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 8 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040004322, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 1 червня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів у провадженні.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділено в інше кримінальне провадження, 28 березня 2017 року близько 11:00, перебуваючи в недіючому кіоску з обміну валют на АДРЕСА_2 , шляхом обману, заволодів грошима ОСОБА_8 на суму 16 000 дол. США (згідно з курсом Національного банку України станом на  28 березня 2017 року  – 434 400 грн), однак злочину не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_7 , оскільки він був затриманий випадковим свідком ОСОБА_9 .

Апеляційний суд міста Києва 8 листопада 2017 року скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання й ухвалив у цій частині свій вирок, яким призначив засудженому за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано  ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28 березня по 1 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування  закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції згідно з ст. 65 КК при призначенні покарання зважив на всі обставини, натомість апеляційний суд повною мірою не врахував, зокрема того, що ОСОБА_7 розкаявся, є членом громадської організації "Єдність та сила", його позитивних характеристик, того, що потерпілий не має до нього жодних претензій матеріального характеру, стану його здоров`я, а також цей суд  безпідставно не визнав обставиною, що пом`якшує покарання, активного сприяння розкриттю злочину, а тому дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства. Крім того захисник указує на те, що апеляційний суд здійснив судове провадження за відсутності потерпілого, якому належним чином не було повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, просив змінити рішення апеляційного суду та  на підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_10  від відбування покарання з випробуванням.

Засуджений ОСОБА_7 , який узяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав касаційну скаргу захисника та просив її задовольнити.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433  Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених у вироку, ґрунтуються на доказах, досліджених судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, і в касаційній скарзі не заперечуються,  як і не оскаржуються правильність кваліфікації дій засудженого за  ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК, а також вид та розмір призначеного йому покарання.

Що ж стосується доводів захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування апеляційним судом закону, який підлягає застосуванню (ст. 75 КК), то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до закону ст. 75 КК може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Згідно з матеріалами кримінального провадження суд апеляційної інстанції при перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора не порушив наведених загальних засад призначення покарання і дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування місцевим судом ст. 75 КК.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, апеляційний суд зазначив, що  місцевий суд, звільняючи ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, не навів переконливих доводів щодо можливості виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, пославшись на формальні мотиви для обґрунтування прийнятого рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції указав на те, що місцевий суд не врахував способу та механізму вчинення кримінального правопорушення, ролі та ступеня участі  обвинуваченого під час  скоєння злочину,  а також того, що саме внаслідок затримання ОСОБА_10 потерпілому не було завдано реальної шкоди у великому розмірі.

Вирішуючи питання про розмір покарання, яке слід призначити ОСОБА_11 , апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного (позитивно характеризується за місцем проживання, за місцем навчання у школі, університеті, попереднім місцем роботи, стан його здоров`я, не працює, не одружений, раніше не судимий), обставину, що пом`якшують покарання (щире каяття), та відсутність обставин, які його обтяжують.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції безпідставно визнав активне сприяння розкриттю злочину, пом`якшуючою покарання обставиною, оскільки сторона захисту не подала жодних даних про надання ОСОБА_12 органу досудового розслідування  допомоги  у встановленні невідомих обставин  кримінального провадження. Не зазначила цієї обставини сторона обвинувачення в обвинувальному акті як такої, що  пом`якшує покарання відповідно до п. 6 ч.  2 ст. 291 КПК.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення  волі в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК.

Верховний Суд погоджується з цим висновком і вважає, що покарання, призначене засудженому апеляційним судом, за своїм видом та розміром відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів.

Зважаючи на викладене, виходячи з обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни вироку суду апеляційної інстанції шляхом застосування щодо ОСОБА_7 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, про що просить захисник.

Що стосується доводів захисника про те, що апеляційний суд здійснив розгляд провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_8 , належним чином не  проінформованого про дату, час та місце судового засідання, то слід зазначити таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд вживав необхідних заходів для повідомлення потерпілому про розгляд кримінального провадження, про що свідчать направлені повідомлення про виклик до цього суду за адресою місця проживання потерпілого, зазначеною в обвинувальному акті (вул.  Ю. Фучіка, 5-а, м. Київ, а. п. 156, 175). Також згідно з журналом судового засідання та технічного запису судового процесу до початку апеляційного розгляду головуючий ставив на обговорення питання про можливість слухання справи за відсутності потерпілого,  при цьому захисник не заперечував проти проведення  розгляду справи без участі ОСОБА_8 .

Крім того, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 425 КПК захисник засудженого має право подати касаційну скаргу в частині, що стосується інтересів засудженого.

За таких обставин посилання захисника на неналежне повідомлення  потерпілому про розгляд кримінального провадження як на підставу для скасування оскаржуваного вироку, на думку Суду, слід визнати неспроможними і з огляду на те, що ці доводи не стосуються інтересів засудженого.

Отже, вирок апеляційного суду є достатньо мотивованим і повною мірою відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Таким чином касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду міста Києва від 8 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                             ОСОБА_3