Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 585/2682/16-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/788/547/18

Провадження № 51 – 9891 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

засудженого                                                          ОСОБА_6

захисника                                                               адвоката ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014200100001395 від 30 жовтня 2014 року,  щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горове Роменського району Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого, останній раз: вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 25 січня

2017 року за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,

за ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката

ОСОБА_8 на вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від

26 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня

2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 лютого 2018 року ОСОБА_6 за епізодом таємного викрадення металевої ємності у потерпілого ОСОБА_9 визнано невинуватим та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цим же вироком ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 25 січня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, вказано виконувати самостійно.

Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 лютого 2018 року також засуджено ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , касаційні скарги від яких та щодо яких не надходили.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_12 9 135 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 2 900 гривень моральної шкоди і на користь держави по 181 гривні 94 копійки з кожного за проведення судової експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, у ніч з 25 січня 2016 року на 26 січня 2016 року ОСОБА_6 зайшов на територію належного ОСОБА_13 домогосподарства за адресою:

АДРЕСА_3 , де шляхом розбиття скла вікна проник до приміщення гаражу, звідки таємно викрав двигуни до човнів марки "Нептун-23" та "Вихрь-30", чим заподіяв ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 5 000 гривень.

14 лютого 2016 року приблизно о 01 годині ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_10 зайшли на територію належного

ОСОБА_12 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , де проникли до приміщення сараю, звідки таємно викрали корову, чим заподіяли ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 9 135 гривень.

28 квітня 2016 року приблизно о 01 годині ОСОБА_6 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_11 зайшли на територію належного ОСОБА_14 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_5 , де проникли до приміщення сараю, звідки таємно викрали корову, чим заподіяли ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 17 000 гривень.

07 травня 2016 року приблизно о 00 годин 15 хвилин ОСОБА_6 зайшов на територію належного ОСОБА_15 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_6 , де проник до приміщення сараю, звідки повторно таємно викрав корову, чим заподіяв ОСОБА_15 матеріальну шкоду на суму 16 000 гривень.

07 травня 2016 року приблизно о 03 годині ОСОБА_6 зайшов на територію належного ОСОБА_16 домогосподарства за адресою: АДРЕСА_7 , де проник до приміщення сараю, звідки повторно таємно викрав корову, чим заподіяв ОСОБА_16 матеріальну шкоду на суму 15 000 гривень.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у таємному викраденні 05 січня 2015 року майна ОСОБА_9 , за яким його визнано невинуватим та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 2 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого

ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час проголошення вироку і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.Призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки вважає суворим, оскільки за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд мав всі підстави для призначення покарання на підставі ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. 185 ч. 3 КК України.

Заперечень на касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_8 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений і його захисник у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника і просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Вирок у частині виправдання, а також висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що провадження в суді першої інстанції здійснювалось за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 .

Згідно із журналом судового засідання від 20 лютого 2018 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, після виступу в судових дебатах, у тому числі ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_8 , та з останнім словом усіх обвинувачених, суд видалився до нарадчої кімнати.

26 лютого 2018 року проголошено оскаржуваний вирок. 01 березня 2018 року копію вироку Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 лютого 2018 року направлено всім учасникам судового провадження.

У подальшому ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на зазначений вирок щодо нього, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції постановив ухвалу.

Отже, порушення прав ОСОБА_6 під час проголошення вироку та направлення йому копії вироку не вбачається.

Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то вони також є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначені покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше судимий за аналогічні злочини проти власності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, займається суспільно корисною працею, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має постійне місце проживання. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та часткове відшкодування заподіяних збитків, а обставиною, яка обтяжує покарання, – вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов  обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення  волі в мінімальних межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, мотивувавши таке рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у ній доводи про суворість призначеного покарання, які аналогічні доводам касаційної скарги його захисника – адвоката ОСОБА_8 , визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Недригайлівського районного суду Сумської області від 26 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 16 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника – адвоката ОСОБА_8 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                             ОСОБА_2                                      ОСОБА_3