Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 квітня 2019року

м. Київ

справа № 756/16447/16

провадження № 51-758км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

засудженого                                                ОСОБА_5 ,

захисника                                                      ОСОБА_6 ,

представника потерпілої                           ОСОБА_7 ,

прокурора                                                   ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                 ОСОБА_9  на вирок Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,  одруженого, з вищою освітою, зареєстрованого у м. Донецьк та мешканця Кривий Ріг, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4                               ст. 358  КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року                    ОСОБА_5 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано:

- за ч. 4 ст. 190 КК у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення;

- за ч. 4 ст. 358 КК у зв`язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Позов ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 587 039 гривень 21 копійки – залишено без розгляду.

Згідно обвинувального акту, 19.05.2008, у першій половині дня, у ОСОБА_5 , який перебував за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, а саме в приміщенні ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" виник умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою в особливо великих розмірах.                 Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 уклав кредитний договір ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" №599 від 19.05.2008, відповідно до якого останньому було надано кредит у сумі 295 425 гривень, на придбання автомобіля "Ауді А6", 2007 року випуску, під заставу вказаного транспортного засобу із забороною розпорядження придбаним автомобілем без попередньої згоди і обтяжувала до виконання                 ОСОБА_5 своїх зобов`язань по укладеному договору.

У листопаді 2011 року, у невстановлений час, ОСОБА_5 , без згоди ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", зустрівся з ОСОБА_10 на станції Гребінка Полтавської області, з метою передачі автомобіля "Ауді А6", 2007 року випуску за грошові кошти.

При цьому, ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 24 000 доларів США, а ОСОБА_5 у свою чергу, надав ОСОБА_10 генеральну довіреність на вказаний автомобіль, видану на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та технічний паспорт і повідомив ОСОБА_10 про те, що автомобіль не має жодних обтяжень, чим здійснив продаж автомобіля "Ауді А6", 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_5 не виконав свої зобов`язання перед ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", а повернути майно, яке було предметом застави – відмовився.

Крім цього,  ОСОБА_5 обвинувачувався у використанні завідомо підробленого документа, оскільки на час продажу "Ауді А6", 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , передав ОСОБА_10 завідомо підроблену довіреність з серійним номером РУІ №473725 від 07.11.2008 року, якою наділив останнього правом розпорядження та використання вказаним         автомобілем.

Апеляційний суд міста Києва 25 квітня 2017 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року в частині визнання ОСОБА_5 невинуватим в пред`явленому у обвинуваченні за ч. 4 ст.190, ч. 4 ст. 358 КК скасував і постановив в цій частині свій вирок.

Визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190,                             ч. 4  ст. 358 КК та призначив йому покарання:

- за 4 ст. 358 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- за ч. 4 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинанням менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5  років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.  У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_9 , не погоджуючись з вироком суду апеляційної інстанції, просить його скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.  Вказує на те, що вирок апеляційного суду ґрунтується на недопустимих доказах, винуватість його підзахисного у вчиненні кримінальних правопорушень не доведено. При цьому, апеляційний суд, всупереч положенням ст. 49 КК, не звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

У запереченнях на касаційну скаргу захисника – представник потерпілого директор ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" ОСОБА_15 просить залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок апеляційного суду без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник потерпілої  ОСОБА_7 просила залишити касаційну скаргу захисника засудженого без задоволення, а судове рішення без зміни.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судове  рішення без зміни.

Засуджений ОСОБА_5 частково підтримав касаційну скаргу захисника                 ОСОБА_9 , просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважав законним і обґрунтованим вирок суду першої інстанції, яким його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано. Не підтримав доводів захисника ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі  ст. 49 КК.

Захисник ОСОБА_6 частково підтримала касаційну скаргу захисника                 ОСОБА_9 , просила скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому, захисник не підтримала касаційну скаргу в частині необхідності звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі  ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.

Представник потерпілої  ОСОБА_7 просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а судове  рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши всіх учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Доводи захисника про невідповідність вироку апеляційного суду положеннями                   ст. ст. 370, 374, 420 КПК частково заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до статей 404, 407, 420 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК.

Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК.

У силу ст. 370 КПК вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку випливає, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.

При перегляді вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог, що в силу ст. 412 вказаного Кодексу є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Положеннями ч. 2 ст. 420 КПК України визначено, що  вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків.

Статтею  374 КПК чітко регламентовано, що вирок суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У  резолютивній  частині вироку у разі визнання особи винуватою, обов`язково зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.

При складанні вироку апеляційним судом цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор та представник потерплого ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" подали апеляційні скарги, в яких порушували питання про скасування виправдувального вироку. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор та представник потерпілого просили скасувати вказаний вирок, посилались на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,  зазначали про те, що у кримінальному провадженні наявні всі докази, якими стверджується винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень,  передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК.

Скасовуючи виправдувальний і постановляючи обвинувальний вирок, апеляційний суд повинен приділити значну увагу принципу безпосередності дослідження доказів. Адже в такому випадку висновок про винуватість особи робить безпосередньо апеляційний суд, який у зв`язку з цим має забезпечити всі гарантії права на справедливий судовий розгляд, щоб переконатися в тому, що особу не буде засуджено свавільно.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (у справі "Абрамян проти Росії") більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи.

Крім того, положення пп. "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі "Матточіа проти Італії", №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі "І.Н. та інші проти Автсрії", №42780/98, п. 34).

До того ж право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції" п. 54, а також "Даллос проти Угорщини", п. 47).

Скасовуючи виправдувальний вирок суду першої інстанції та постановляючи свій, апеляційний суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень,  передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК, разом з тим не виклав конкретно пред`явлене обвинувачення.

Отже, зважаючи на те, що апеляційним судом, у порушення вимог  КПК України, фактично не сформульоване обвинувачення, у якому ОСОБА_5 визнаний винуватим, колегія суддів приходить до висновку, що вирок апеляційного суду є незаконним і невмотивованим. Зазначене рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку із чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК вирок апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей, безпосередньо дослідити докази у кримінальному провадженні, перевірити інші доводи у касаційній скарзі прокурора та з дотриманням положень глави 31 КПК ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року,

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника  ОСОБА_9  задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                      ОСОБА_3