Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                Іменем України

18 квітня 2019 року                                                                                                                                      м. Київ

справа № 464/704/17

провадження № 51-3224км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                          Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                                          за участю секретаря                                                                                                                           судового засідання                    ОСОБА_4 ,                                                                    прокурора                                 ОСОБА_5 ,

розглянув касаційні скарги заступника прокурора Львівської області на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140070000016, щодо

ОСОБА_6 ,                                       ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України  (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на 5 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 72 КК, покарання у виді 5 місяців арешту перераховано у покарання у виді позбавлення волі з розрахунку, що один день арешту відповідає одному дню позбавлення волі.

На підставі ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано один місяць позбавлення волі за вироком Галицького районного суду м. Львова від 05 червня 2015 року (яким ОСОБА_6   засуджено за ч. 1 ст. 395 КК, і на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років) та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на 6 місяців.

Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_6 з 15 лютого 2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення з моменту його етапування у державну установу "Львівська установа виконання покарань (№19)" для розгляду кримінального провадження – з 15 лютого 2017 року до 20 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2017 року відносно ОСОБА_6 залишено без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнено засудженого ОСОБА_6 з-під варти в залі суду у зв`язку з відбуттям покарання.

За вироком суду   ОСОБА_6 засуджено за те, що він 03 січня 2017 року близько 04:50, під час відбування покарання у Львівській ВК № 48 УДПтС України у Львівській області, яка розташована у м. Львові на вул. Хуторівка, 2, знайшов у приміщенні складального цеху та незаконно придбав і став зберігати при собі без мети збуту згорток із речовиною рослинного походження, що містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, масою 31,26 г у перерахунку на висушену речовину.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_6 з підстав порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не зазначив у своїй ухвалі підстав, з яких визнав необгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного призначення судом покарання на підставі ст. 71 КК нижчим від найнижчої межі, передбаченої статтею 63 КК для даного виду покарання, а також щодо надмірної м`якості обраного засудженому покарання. Прокурор просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу і вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу  України (далі – КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів кримінального провадження видно, що доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання аналогічні доводам, які були викладені у його апеляційній скарзі.

Апеляційний суд визнав доводи прокурора необґрунтованими, навівши в ухвалі докладні підстави прийнятого рішення. З висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції.

Суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, урахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, які впливають на покарання. А саме: молодий вік засудженого, задовільну характеристику, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, воно є необхідним для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати, що призначене засудженому покарання не відповідає вимогам закону та є явно несправедливим внаслідок м`якості, немає.

Що стосується доводів прокурора про те, що при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на 6 місяців суд не дотримався вимог ст. 63 КК, яка передбачає, що позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, то вони є безпідставними з огляду на таке.

За змістом ст. 51 КК покарання призначається особі, визнаній винною, за окремий злочин.

ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на 5 місяців, тобто в межах, передбачених санкцією цієї норми, що цілком узгоджується з вимогами кримінального закону.

Крім того, на підставі ч. ч. 1, 4 ст. 71 КК ОСОБА_6 призначено покарання за сукупністю вироків, а саме до покарання, призначеного за новим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Статтею 72 КК визначено правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення. Згідно із п. 1 ч. 1 цієї статті при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.

Таким чином, при призначенні покарання на підставі ст. 71 КК суд правильно перерахував призначене ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 5 місяців у покарання у виді позбавлення волі на той же строк, що повною мірою відповідає вимогам ч. 1 ст. 72 КК, а також не суперечить вимогам ст. 63 КК, оскільки таке покарання було призначено не за окремий злочин, а за сукупністю вироків.

За таких обставин немає підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність.

При перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційний суд належним чином перевірив доводи, які були зазначені в апеляційній скарзі прокурора, та прийняв рішення з наведенням докладних підстав в ухвалі, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б впливали на законність та обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6   судом допущено не було.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України та параграфом 3 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 червня 2017 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                        ОСОБА_2                         ОСОБА_3