Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 219/151/18

провадження № 51-8161км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання       ОСОБА_4 ,

прокурора                                            ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок  Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року  у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  №12017050000000457,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Н.-Суєтка Благовіщенського району Алтайського краю, жителя АДРЕСА_1 , раніше не  судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286  КК  України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 березня 2018    року    ОСОБА_6 засуджено:

- за ч.2 ст. 286  КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки;

-за ч.1 ст.135 КК України до  покарання у виді позбавлення волі на строк  1 рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6  призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6  звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, із покладенням на нього обов`язків передбачених ст.76 КК України.

Вирішено питання про процесуальні витрати та  речові докази у провадженні

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_6 винуватим за ч.1 ст.135 КК скасовано, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК, у зв`язку із відмовою потерпілих від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначеного покарання, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6  за ч.2 ст. 286  КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його фактичного затримання.

В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6  визнаний винуватим у тому, що він,  13 жовтня 2017 року, приблизно о 18:30 год, керуючи технічно справним автомобілем марки "RENAULT MASTER", д.н.з.   НОМЕР_1 , в порушення вимог п.  2.9 "а" Правил дорожнього руху України,  перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, здійснював рух по проїжджій частині вул. Горбатова в м. Бахмут Донецької області та  порушуючи п. 18.1 Правил дорожнього руху України,  не дав дорогу пішоходу, внаслідок чого скоїв наїзд на ОСОБА_7 , яка перетинала проїжджу частину  по пішохідному переходу.

Після чого ОСОБА_6 , діючи   у порушення вимог п. 2.10 п.п. а, б, в, г, ґ, д, е ПДР України,  з місця події зник, залишивши без допомоги ОСОБА_7 , яка внаслідок свого безпорадного стану, була позбавлена можливості, вжити заходів до самозбереження. В результаті ДТП ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла в автомобілі швидкої допомоги.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду апеляційної інстанції та звільнити його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд в достатній мірі не врахував  даних про його особу, стан здоров`я, ставлення до вчиненого, позицію потерпілих, повне відшкодування шкоди, наявність пом`якшуючих обставин, висновок органу пробації, тому безпідставно дійшов висновку про необхідність реального відбування призначеного покарання, яке на думку засудженого є  явно несправедливим через суворість.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в суді касаційної інстанції заперечив проти задоволення вимог скарги сторони захисту.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції   перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виправлення, як мета покарання  це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого – це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки обставин конкретної   справи .

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують його.

Загальні засади призначення покарання зобов`язують суд мотивувати у вироку призначене покарання і вимагають, щоб були наведені підстави обрання судом його відповідної міри. При цьому суд може посилатися у вироку лише на ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні. Будь-яка з обставин, що пом`якшує чи обтяжує покарання враховується за умови, що цю обставину було дійсно встановлено, її може бути покладено в основу вироку і включено до мотивування призначеного судом покарання. При цьому кожна з обставин, що пом`якшує або обтяжує покарання, не може розглядатися ізольовано тому,  що  одні обставини підкріплюють чи нейтралізують інші або виступають як більш чи, навпаки, менш вагомі. Суд враховує всі  обставини в їх сукупності, що є підставою обрання судом конкретної міри покарання.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, постановляючи свій вирок, апеляційний суд взяв до уваги  дані про особу засудженого ОСОБА_6 ,  який вину визнав повністю, щиро розкаявся,  дав правдиві показання щодо вчиненого ним злочину, відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, за місцем проживання характеризується позитивно, працевлаштувався, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має хронічне захворювання, є членом ГО "Бахмутська міська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)" та ГО "Офіцери запасу", а також висновок з органу пробації,   обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та відшкодування шкоди, тому з урахуванням усіх обставин, в тому числі і тих на які посилається засуджений у касаційній скарзі, призначив ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 286 КК України  у виді позбавлення волі строком на три роки з додатковим покаранням у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Приймаючи рішення про необхідність реального відбування покарання, суд апеляційної інстанції  врахував конкретні обставини вчинення засудженим  злочину  те, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп`яніння, його поведінку  безпосередньо після вчинення злочину  те, що він залишив місце вчинення,  а також наслідки у виді смерті потерпілої,  тому не встановив  підстав для застосування ст. 75 КК України.

Касаційний суд вважає, що призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити "особистий надмірний тягар для особи", адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Підстав для його пом`якшення, та застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, не вбачається.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 374 КПК України і підстави вважати його невмотивованим, відсутні.

Доводи касаційної скарги і матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування вироку апеляційного суду, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись статтями 434, 436, 438, 441,442 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу засудженого  слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Вирок  Апеляційного суду Донецької області від 05 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                        ОСОБА_8