Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

Справа №175/774/15-к

Провадження № 51-5352км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                       ОСОБА_6 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040440002663, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою:                      АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від                     18 жовтня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з`являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року вирок щодо  ОСОБА_7  в частині цивільного позову скасовано та призначено новий судовий розгляд в порядку цивільного провадження. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

30 жовтня 2014 року приблизно о 12:10 год. ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем Фольксваген-Амарок, державний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Кліматбудсервіс", здійснював рух у  лівому ряду зі сторони Аеропорту по автодорозі "Дніпропетровськ-Аеропорт" у напрямку вул. Запорізьке шосе                              м. Дніпропетровська. Під`їжджаючи до перехрестя з вул. Яснополянською в                                              м. Дніпропетровську, ОСОБА_7 не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху , розпочав маневр повороту наліво, при цьому виїхав на зустрічну смугу, по якій назустріч йому рухався автомобіль "Хюндай-Гетц", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , якого він об`єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об`їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_7 , які просить скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України. На обґрунтування своїх вимог указує про неконкретність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з урахуванням того, що стороною обвинувачення та судом не вказано як саме ОСОБА_7 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху та не встановлено зв`язок з порушенням вимог пунктів п. 16.11 і 16.13 Правил дорожнього руху. Звертає увагу, що частина доказів, наданих стороною обвинувачення, була складена та досліджена судом російською мовою, якою сторона захисту не володіє. На думку захисника, суд, при ухваленні вироку, не мав права самостійно здійснити переклад процесуальних документів, досліджених при перевірці матеріалів провадження, та не міг посилатися на них у вироку при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про дослідження доказів та не розглянув клопотання про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи. Вказує, що суд апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді не виконав вказівки суду касаційної інстанції і не надав відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту,  постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 висловила думку про необхідність відмови в задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року у частині скасування вироку щодо  ОСОБА_7  в частині цивільного позову, у касаційному порядку не оскаржується та відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України у касаційному порядку не переглядається як така, що не перешкоджає подальшому провадженню.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, відповідає обставинам, з`ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Цей висновок суду у касаційній скарзі не заперечується.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Твердження, викладені у касаційній скарзі захисника про неконкретність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, оскільки з матеріалів розглядуваного кримінального провадження убачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_7 не викликає сумнівів.

Та обставина, що при перерахунку пунктів Правил дорожнього руху, які порушив                        ОСОБА_7 , вказаний п. 16.11, тоді як при викладенні фактичних обставин, та змісту кожного конкретного пункту Правил дорожнього руху, порушеного                            ОСОБА_7 вказаний та розкритий зміст п. 16.13, не свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення та неправильності встановлення фактичних обставин судом, оскільки є технічною помилкою, про що також правильно вказано в ухвалі апеляційного суду.

Окрім того, суд встановив наявність прямого причинного зв`язку між порушенням ОСОБА_7 п. 16.13 Правил дорожнього рухуз настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.

Також є безпідставнимипосилання захисника на допущені порушення здійснення провадження зрозумілою мовою з огляду на те, що, як вказано у касаційній скарзі, у провадженні чотири документи складені російською мовою.

Так, при складанні протоколу огляду місця події, протоколу слідчого експерименту, ознайомленні з двома висновками судово-автотоварознавчної експертизи, про які йдеться у касаційній скарзі, ОСОБА_7 не заявляв клопотання про залучення перекладача з метою перекладу цих процесуальних документів та не вказував, що він не достатньо володіє  російською мовою для розуміння їх змісту. Сторона захисту не робила також відповідних зауважень при ознайомленні з матеріалами провадження, відкритими відповідно до ст. 290 КПК України.

Те, що ОСОБА_7 повною мірою реалізував своє право користуватися рідною мовою у касаційній скарзі не заперечується.

Клопотання учасників судового розгляду були розглянуті судом апеляційної інстанції в установленому законом порядку. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, не розглянувши клопотання захисника про призначення повторної судово-автотехнічної експертизи, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження тих, доказів, які, на думку захисника, були досліджені неповно.

Окрім того, не знайшли свого підтвердження доводи захисника про невиконання апеляційним судом при новому апеляційному розгляді провадження щодо                   ОСОБА_7 вказівок суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                               19 жовтня 2017 року, якою ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року про залишення без зміни Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд провадження.

Суд апеляційної інстанції спростував доводи, наведені в апеляційних скаргах, постановивши ухвалу, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, є законною та обґрунтованою.

У касаційній скарзі не наведено таких порушень, які б були безумовною підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Покарання ОСОБА_7 відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу і є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для задоволення касаційної скарги захисника не має.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 рокута ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                          ОСОБА_3