Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 р.

м. Київ

Справа №296/5734/16-к

Провадження № 51-9138 км 18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого              ОСОБА_1 ,

суддів:                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                  ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060020002886 , за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бартуха Романівського району Житомирської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі 23 грудня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців; 08 лютого 2017 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, та призначено покарання:

– за ч.2 ст.185 КК України у  виді позбавлення волі на строк 3 роки;

– за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Відповідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Богунського районного суду м. Житомира від 08 лютого 2017 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки, більш суворим призначеним цим вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року) зараховано  ОСОБА_6 в строк відбутого покарання час його тримання під вартою в період з 24 червня 2016 року до 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання цивільних позовів та  речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02 липня 2018 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

07 січня 2016 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , повторно таємно викрав золоту каблучку з камінням, вартістю 2937 грн. 02 коп., що належала ОСОБА_7 .

У лютому 2016 року у невстановлений слідством день і час ОСОБА_6 , проходячи стажування в ТОВ "Вітакомс", з одного з підсобних приміщень товариства, що знаходяться по вул. Кооперативна, 6, м. Житомира, повторно таємно викрав майно на загальну суму 6165 грн.

17 квітня 2016 року приблизно о 05:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , повторно таємно викрав мобільний телефон марки "Lenovo", моделі А536, ІМЕІ НОМЕР_1 , вартістю 2402 грн 33 коп., що належить ОСОБА_8

24 квітня 2016 року приблизно о 22:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в кімнаті № 78 по вул. Шевченка, 43 в м. Житомирі, повторно таємно викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 5800 грн.

05 травня 2016 року приблизно о 12:00 год. та 14 травня 2016 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , повторно таємно викрав майно ОСОБА_10 на загальну суму 1217 грн 12 коп. та 7000 грн відповідно.

09 травня 2016 року приблизно о 09:00 год. ОСОБА_6 , відкривши квартиру АДРЕСА_5 за допомогою раніше викраденого ключа, незаконно проник до вказаного житла, звідки повторно таємно викрав майно ОСОБА_7 на загальну суму 34350 грн.

04 червня 2016 року приблизно о 14:00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні гуртожитку по вул. І. Ґонти, 2 в м. Житомирі, проникнувши у кімнату №617 повторно таємно викрав майно ОСОБА_11 на загальну суму 43560 грн 41 коп. та майно ОСОБА_12 на загальну суму 5478 грн 95 коп.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Житомирської області стверджує про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при вирішенні питання про зарахування попереднього ув`язнення в строк покарання. Вважає, що у строк покарання за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року підлягає зарахуванню весь період тримання засудженого під вартою до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК Українита відповідність призначеного йому покарання тяжкості вчинених злочинів і даним про особу засудженого  у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Також у касаційній скарзі не вказано на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом із тим, доводи сторони обвинувачення про неправильне застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні судом у строк покарання строку попереднього ув`язнення, є обґрунтованими.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі – Закон № 1402-VIII) визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 статті 13 Закону України № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України № 1402-VIII передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Порушене стороною обвинувачення у касаційній скарзі питання стосується правильного застосування ст. 72 КК України при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання щодо осіб, які вчинили злочин до 20 червня 2017 року (включно).

Щодо вказаного питання Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17 (провадження №13-31кс18).

Так, у справі № 663/537/17 в провадженні № 13-31кс18 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_14 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 12 січня 2018 року зазначила, що, якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.  5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі Закон України № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону України № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону України № 2046-VIII як такого, що  "іншим чином погіршує становище особи", відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не  допускається.

З матеріалів провадження вбачається, ОСОБА_6 , який вчинив злочини у період з 07 січня 2016 року до 04 червня 2016 року був взятий під варту 24 червня 2016 року. Відповідно при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.  5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII.

Разом з тим, суд помилково при зарахуванні попереднього ув`язнення у строк покарання застосував вимоги ч.  5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII та зарахував період з 24 лютого 2017 року по 20 червня 2017 року, а не по день вступу вироку в законну силу, тобто до 02 липня 2018 року.

Хоча в апеляційній скарзі ОСОБА_6 наголошувалося на неправильності застосування вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд апеляційної інстанції не виправив помилки місцевого суду.

Така позиція судів першої та апеляційної інстанцій не узгоджується з  правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17, та підлягає виправленню касаційним судом.

Оскільки виправлення вказаного вище неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність неможливе без зміни вироку місцевого суду, попри те, що в касаційній скарзі оскаржується лише рішення суду апеляційної інстанції, вирок місцевого суду у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України також підлягає зміні.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України , Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 27 листопада 2017 року (у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України) та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 02 липня 2018 року  щодо ОСОБА_6 змінити: на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 02 липня 2018 року із  розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                          ОСОБА_2                                    ОСОБА_3