Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 650/168/18

провадження № 51-9401км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                                                   Касаційного  кримінального суду у складі:

головуючого                                                        ОСОБА_1 ,

суддів                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                        ОСОБА_4 ,

прокурора                                                            ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230000000479, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 25 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 18 квітня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч.1 ст.76 КК.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Апеляційний суд Херсонської області 25 вересня 2018 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 у частині призначення покарання і ухвалив новий вирок, яким призначив йому за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 27 жовтня 2017 року близько 18:25, керуючи автомобілем "Audi80", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони смт Велика Олександрівка в напрямку смт Біла Криниця, в районі мосту через річку Інгулець, на порушення вимог підпункту "б" п. 2.3, підпункту "а" п. 19.1, п. 19.5 та підпункту "а" п. 31.4.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність і безпечність до дорожньої обстановки, яка склалась у темну пору доби, здійснював рух на транспортному засобі з технічно несправними світловими пристроями, а саме за відсутності фар ближнього (дальнього) світла, не забезпечивши при цьому своєчасного виявлення перешкоди у вигляді велосипедистки ОСОБА_9 , яка рухалась у попутному напрямку, та здійснив наїзд на останню, внаслідок чого цього ж дня вона померла в лікувальному закладі.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду й залишити без зміни вирок суду першої інстанції.

Аргументуючи вимогу, захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував належним чином даних про особу засудженого та конкретних обставин кримінального провадження, а саме того, що:

- ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вперше вчинив злочин з необережності, яка була викликана насамперед відсутністю коштів на ремонт несправного освітлення старого автомобіля,

- потерпіла, рухаючись на велосипеді, перебувала у стані алкогольного сп`яніння, рухалася нерівномірно, що також вплинуло на результат дорожньо-транспортної пригоди, в той час як засуджений був тверезий;

- ОСОБА_6 повністю визнав вину та щиро розкаявся, утримує трьох дітей, одна з яких онкохвора, з тимчасово окупованої території Донбасу, працює, одружений, є єдиним годувальником у сім`ї, позитивно характеризується, жителі смт Біла Криниця подали до суду клопотання щодо призначення йому покарання, не повязаного з позбавленням волі;

- призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами уже призвело до його виправлення, позитивних змін в його особистості, створило у нього абсолютну готовність до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Захисник зазначає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права і звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК  особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Беручи до уваги вищезазначені положення, з урахуванням наданих матеріалів кримінального провадження Суд дійшов висновку, що доводи в касаційній скарзі захисника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого є необґрунтованими.

Як видно з вироку суду першої інстанції, звільняючи обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, суд послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні сім`ю сестри, яка перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, та яка має дитину, 2013 року народження, з тяжким захворюванням, обставину, що пом`якшує покарання, якою суд визнав щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і на підставі цього дійшов висновку про можливість призначення покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, із застосуванням ст.75 КК.

Апеляційний суд, розглядаючи доводи, наведені в апеляційній скарзі потерпілої, про м`якість призначеного покарання та безпідставне застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК, дійшов висновку, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, не врахував належним чином ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК відноситься до тяжких злочинів, його наслідків, грубого порушення Правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту обвинуваченим, який у темну пору доби здійснював рух на транспортному засобі з технічно несправними світловими пристроями, а саме за відсутності фар ближнього (дальнього) світла, що призвело до наїзду на велосипедистку, внаслідок чого потерпіла загинула. При цьому обвинуваченому було достовірно відомо про технічно несправні світлові пристрої його транспортного засобу, що свідчить про його протиправну поведінку на момент вчинення злочину, тобто порушення встановлених правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту призвело до вчинення ОСОБА_6 злочину з тяжкими наслідками. На думку суду апеляційної інстанції, характер і ступінь суспільної небезпеки цього злочину, його наслідки у виді смерті людини свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а тому рішення суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК не можна визнати законним та обґрунтованим.

З урахуванням положень статей 50, 65 КК суд апеляційної інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_6 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, не застосовуючи при цьому положення закону, передбачені ст. 75 КК.

На думку Суду, покарання, призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів у скарзі про те, що ОСОБА_6 щиро розкаявся, раніше не судимий, позитивно характеризується, працює, одружений, бере участь у вихованні дітей своєї сестри, одна з яких страждає на тяжку хворобу, користується повагою серед жителів села, які за нього клопотали, позбавлення його права керувати транспортними засобами на певних строк, а також що потерпілаперебувала у стані алкогольного сп`яніння, то зазначене з урахуванням думки потерпілої, обставин кримінального провадження, тяжкості вчиненого злочину та наслідків злочину у виді смерті людини не спростовує правильності висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності належних підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК.

Таким чином, підстав для задоволення скарги та зміни вироку не встановлено.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 25 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_10 каровець                                     ОСОБА_2                         ОСОБА_3