Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 487/496/18

провадження № 51-9479км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                   ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 12017150030000863 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2017 року за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК призначено ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів за цим вироком та за вироком Заводського районного суду              м. Миколаєва від 22 листопада 2017 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки, який необхідно обчислювати з 4 червня 2018 року, й на підставі ч. 4 ст. 70 КК до строку відбування покарання за цим вироком зараховано йому відбуту частину покарання, призначену за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від                           22 листопада 2017 року, а саме з 15 грудня 2017 року по 3 червня 2018 року включно.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим в тому, що 3 березня 2017 року в нього під час перебування в приміщенні квартири АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на задоволення статевої пристрасті з потерпілою проти її волі, реалізуючи який, ОСОБА_6 із застосуванням фізичного насильства подавив волю потерпілої та спроби чинити опір, після чого вступив із нею в статеві зносини природним способом.

Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 18 вересня 2018 року вказаний вирок залишив без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор вважає, що вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду підлягають зміні через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить застосувати положення ч. 5             ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), та у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Заводського районного суду                        м. Миколаєва від 22 листопада 2017 року, при цьому періоди з 15 грудня 2017 року по 25 грудня 2017 року та з 4 січня 2018 року по 18 вересня 2018 року зарахувати з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а період з 26 грудня 2017 року по 3 січня 2018 року – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що місцевий суд при призначенні покарання правильно застосував вимоги ч. 4 ст. 70 КК, проте у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_6 за сукупністю злочинів на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII), потрібно було зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком за розрахунками, наведеними у касаційній скарзі. Апеляційний суд, розглянувши апеляційні скарги, не звернув уваги на порушення місцевим судом вищенаведених норм матеріального права, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала касаційну скаргу, вважала, що період із 26 грудня 2017 року до 3 січня 2018 року підлягав зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки у вказаний період ОСОБА_6 тримався в установі попереднього ув`язнення і з ним проводилися слідчі дії в межах іншого кримінального провадження.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 152 КК, вид і розмір призначеного покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Водночас доводи прокурора про неправильне застосування положень ч. 5               ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) при зарахуванні місцевим судом у строк покарання частково відбутого покарання за вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2017 року є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з ч. 3 ст. 4 КК часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Частиною 3 ст. 5 КК встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Так, у ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), яка набула чинності після скоєння ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. При цьому відповідно до зазначеної норми у строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 був затриманий 15 грудня                 2017 року та поміщений до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" у порядку виконання вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від                        22 листопада 2017 року, який набрав законної сили 26 грудня 2017 року і за яким його було засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Цей строк ухвалено обчислювати з дати затримання обвинуваченого, а до набрання вироком законної сили до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (т. 1, а.к.п. 212, 213).

Як убачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, який додано до обвинувального акта, 28 грудня 2017 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК.

Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалою від 4 січня 2018 року тимчасово залишив засудженого ОСОБА_6 , який відбував покарання за попереднім вироком, в установі попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій у цьому кримінальному провадженні, а ухвалою того ж суду від 26 лютого 2018 року, постановленою за наслідками проведення підготовчого судового засідання, обвинуваченого тимчасово залишено у Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" на час судового розгляду кримінального провадження.

З огляду на це перебування ОСОБА_6 після 15 грудня 2017 року в установі попереднього ув`язнення у зв`язку з участю в судовому розгляді цього кримінального провадження охоплюється поняттям "попереднє ув`язнення", визначеним ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), а тому з урахуванням приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК вказаний період підлягає зарахуванню у строк покарання засудженого з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 серпня 2018 року, згідно з яким у разі якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК              (в редакції від 26 листопада 2015 року) в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом              № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року).

Вказані обставини залишились без уваги судів першої та апеляційної інстанцій, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме до незастосування ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), яка в цьому випадку підлягає застосуванню.

Твердження прокурора про те, що період із 26 грудня 2017 року до 3 січня 2018 року підлягає зарахуванню з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, є необґрунтованими, оскільки в цей період із ОСОБА_6 проводилися слідчі дії в межах кримінального провадження                № 487/496/18, за результатами якого за вироком Заводського районного суду               м. Миколаєва від 4 червня 2018 року його було засуджено за ч. 1 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а тому вказаний строк відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) охоплюється поняттям "попереднє ув`язнення" і підлягає зарахуванню у строк покарання засудженого з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_6 у відповідній частині – зміні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з            15 грудня 2017 року по 18 вересня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                      ОСОБА_3