Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 757/18564|15-к

провадження № 51-8924км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                              ОСОБА_5 ,

засудженого                                                          ОСОБА_6 ,

захисників                                                              ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_10 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2018 року в кримінальному провадженні № 12014100010012062 щодо

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, жителя ЖК " АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ваніно Хабаровського Краю Російської Федерації, жителя ЖК " АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Металіст Слов`яносербського району Луганської області, жителя АДРЕСА_2 ,

засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року визнано винуватими та засуджено:   ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263КК України -до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 289 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 та ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки і  покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.

За вироком Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково, вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та застосування статей 75, 76 КК України скасовано.

Постановлено новий вирок, яким призначено:

ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК України -  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК України -  покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 289 КК України – покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років кожному з конфіскацією всього майна, що є їхньою власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років кожному з конфіскацією всього майна, що є їхньою власністю.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_11 у не встановлених органом досудового розслідування місці та час з метою незаконного заволодіння транспортним засобом вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 . Умисно спостерігаючи за місцевістю, вони звернули увагу, що на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , з установленою періодичністю перебуває автомобіль білого кольору марки "Land Rover Range Rover Evogue" (д.н.з. НОМЕР_1 ), вартістю 630 000,00 грн, який на праві власності належить ОСОБА_12 .

У період часу з 20:00 22 грудня 2014 року по 09:30 23 грудня 2014 року, більш точного часу ні на досудовому розслідуванні, ні в судовому засіданні встановити не вдалося, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 прибули до будинку № 2 за зазначеною вище адресою, на подвір`ї якого був припаркований автомобіль "Land Rover Range Rover Evogue", відчинили дверцята цього автомобіля, після чого за допомогою не встановленого органом досудового розслідування приладу у вигляді електронного програматора завели двигун транспортного засобу та незаконно заволодівши цим автомобілем, залишили місце пригоди.

ОСОБА_11 та ОСОБА_6 сховали зазначений автомобіль у гаражному боксі біля будинку №3 в на вул. Бударіна в м. Києві, який орендував ОСОБА_10 . Місцезнаходження вказаного автомобіля було встановлено в ході проведення слідчо-оперативних дій, автомобіль повернуто власнику, чим відвернуто матеріальну шкоду.

Крім того, ОСОБА_11 у період часу з 15:55 26 лютого 2015 року до 19:00 27 лютого 2015 року, більш точного часу органом досудового розслідування та в судовому засіданні встановити не вдалося, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу зайшли у двір будинку АДРЕСА_3 , на подвір`ї якого був припаркований автомобіль марки "Land Rover Range Rover Autobiography" (д.н.з. НОМЕР_2 ), вартістю 3 600 000,00 грн, який на праві власності належить ОСОБА_13 , та який надано на праві володіння та користування ОСОБА_14 .

Після цього ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відчинили дверцята цього автомобіля, і за допомогою не встановленого органом досудового розслідування приладу у вигляді електронного програматора завели двигун транспортного засобу та, незаконно заволодівши ним, залишили місце пригоди.

Згодом місцезнаходження автомобіля "Land Rover Range Rover Autobiography" було встановлено під час проведення слідчо-оперативних дій, а автомобіль повернуто представнику власника, чим відвернуто матеріальну шкоду.

5 березня 2015 року в період з 03:27 по 05:23 в ході проведення огляду території на автомагістралі сполученням Київ – Одеса у районі зупинки громадського транспорту "Боярка" с. Віта-Поштова у Києво-Святошинському районі Київської області працівники міліції під час особистого огляду ОСОБА_15 виявили та вилучили предмет, зовні схожий на гранату Ф-1, а під час особистого огляду ОСОБА_6 та ОСОБА_9 –предмети, зовні схожі на гранати РГД-5.

Крім того, 5 березня 2015 року в період з 05:30 по 06:00 в ході проведення обшуку автомобіля "Lexus LX 570" (д.н.з НОМЕР_3 ), яким користувався ОСОБА_10 , було виявлено та вилучено предмети, схожі на патрони, у кількості 25 штук та пістолет ПМР 9 мм НОМЕР_4 з 8 патронами у магазині цього пістолета.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 , не погоджуючись із ухваленим щодо нього рішенням суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, просить його скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням, при цьому в достатній мірі не врахував даних про його особу, його позитивну характеристику, наявність на утриманні двох малолітніх дітей та батьків похилого віку, сумлінне виконання обов`язків, покладених судом, через особисте зобов`язання, відсутність матеріальних претензій, відсутність обтяжуючих обставин, знаходження під вартою протягом 1 року 3 місяців 17 днів та обставин, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини, добровільне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , не погоджуючись із ухваленим щодо засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що іспитовий строк у засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 закінчився до відкриття апеляційного провадження і засудженими були виконані покладені на них обов`язки і не вчинено нового злочину, що в силу ч. 1 ст. 78 КК України вони звільняються судом від призначеного покарання. Крім того захисник вказує про те, що апеляційна скарга прокурора була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_10 підтримали подані касаційні скарги, просили їх задовольнити та скасувати вирок апеляційного суду.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційні скарги необґрунтованими, просила залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду –без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_10 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок суворості, то вони не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України  особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. При цьому суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_10 покарання у виді реального позбавлення волі, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який характеризується позитивно  за місцем проживання, на момент вчинення правопорушень не працював, групи інвалідності не має, задовільний стан його здоров`я, має сім`ю та на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання на території Київської області, є особою, тимчасово переселеною разом із своєю сім`єю з м. Луганська, де мав постійне місце роботи та проживання, та за останнім місцем роботи характеризувався виключно позитивно; має дві погашені судимості за попередніми вироками; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, - щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, відсутність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 та думку потерпілих про застосування до засудженого справедливого, але не суворого кримінального покарання. При цьому судом апеляційної інстанції враховано і те, що прокурор не заперечував висновки суду першої інстанції в частині обрання ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виду та розміру основного покарання.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_10 покарання саме у виді позбавлення воліза ч. 2 ст. 289 КК України в мінімальному розмірі та у розмірі, наближеному до мінімального за ч.1 ст. 263 КК України, дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_10 і попередження вчинення ним нових злочинів.

З указаними висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, дотримався вимог статей 50, 65 КК України, підстав визнати призначене покарання надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не має.

Обставини, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого як на підстави для твердження про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, були враховані судом при призначенні покарання, ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування судового рішення.

Доводи сторони захисту в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 про те, що іспитовий строк у засуджених закінчився до відкриття апеляційного провадження, на що суд не звернув уваги, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Не знайшли свого підтвердження і твердження захисника ОСОБА_7 про те, що апеляційна скарга прокурора була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний конверт з відміткою поштового штемпеля, згідно якого прокурор подав апеляційну скаргу 21 липня 2016 року, тобто у межах процесуального строку, визначеного законом (т. 9 а. п. 103).

Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлений вирок відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі і тих, про які зазначили засуджений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_7 у своїх касаційних скаргах, Судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду міста Києва від 22 червня 2018 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_10 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                                    ОСОБА_3