Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

16 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 638/18237/17

провадження № 51-9696 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

в режимі відеоконференції

засудженого                                   ОСОБА_5 ,

прокурора                                       ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 7 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220490003594, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,        уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого на підставі статті 89 Кримінального кодексу України   (далі – КК),

у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 189, частиною 3

статті 357 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2018 року ОСОБА_5 засуджено за частиною 1 статті 189 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за частиною 3 статті 357 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк         2 роки.

Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 2 місяці та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 та пунктом 2 частини 2 статті 76 цього Кодексу.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за злочини, вчинені за таких обставин.

Як установив суд, у період часу з 20 год. 30 вересня 2017 року до 13 год. 1 жовтня

2017 року, ОСОБА_5 , відпочиваючи спільно з малознайомою йому громадянкою Королівства Марокко – ОСОБА_7 , перебував з нею спочатку в               м. Харкові, а потім у мотелі "Софія", розташованому на вул. Центральній, 16 А в                с. Бригадівка Балаклійського району Харківської області. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 вирішив шляхом вимагання заволодіти грішми потерпілої та, використовуючи автомобіль "Кіа Rіо", номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності його батьку ОСОБА_8 , відвіз її у безлюдне місце, де здійснив на неї психологічний вплив, залякав та паралізував волю до вчинення опору, демонструючи наявний у нього пістолет у корпусі чорного кольору та погрожуючи обмеженням свободи пересування, а саме вивезенням її на територію Донецької області.

Після цього ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_7 сприйняла погрозу застосування пістолета як реальну та дійсну, забрав у неї паспорт громадянки ОСОБА_9 , з чим потерпіла після неодноразових вимог ОСОБА_5 , побоюючись застосування до неї насильства, погодилася. Таким чином, ОСОБА_5 незаконно заволодів належним потерпілій паспортом громадянки ОСОБА_9 , залишивши його при собі.

Надалі ОСОБА_5 висловив вимогу потерпілій зв`язатися зі своїми батьками і попросити перерахувати їй гроші в сумі 20 000 дол. США та передати йому в обмін на паспорт. При цьому він пригрозив, що до моменту перерахування вищевказаної суми потерпіла перебуватиме разом із його знайомим у                          м. Донецьку. Дахібі Уафа, побоюючись за своє життя та здоров`я запропонувала поїхати до її знайомого, на АДРЕСА_2 , який нібито зможе передати вказані гроші. ОСОБА_5 погодився з цим і на автомобілі батька відвіз її за вищевказаною адресою.

Приїхавши за згаданою адресою, Ба Гері Закаріа ОСОБА_10 потерпіла розповіла йому про злочинні наміри ОСОБА_5 . Знайомий разом з нею вийшов з під`їзду на вулицю, де його побачив ОСОБА_5 і тому одразу поїхав, залишивши при собі паспорт ОСОБА_7 , яким він незаконного заволодів.

4 жовтня 2017 року близько 17 год ОСОБА_5 , поблизу станції метро "Університет" у м. Харкові, за попередньою домовленістю зустрівся з потерпілою з метою отримання від неї грошей за повернення її паспорта, яким він незаконно заволодів, але його злочинні дії, спрямовані на незаконне заволодіння грошима потерпілої за повернення паспорта громадянки ОСОБА_9 , припинили працівники національної поліції.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, 7 серпня 2018 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Дзержинського районного суду                   м. Харкова від 19 лютого 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 у частині призначеного засудженому покарання.

ОСОБА_5 призначено покарання за частиною 1 статті 189 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки,  за частиною 3 статті 357 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі  частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді  позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено обчислювати з моменту виконання вироку.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду, застосувати положення статті 75 КК та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості.

Засуджений вважає призначене покарання несправедливо суворим, оскільки вирок ухвалено без з`ясування всіх обставин кримінального провадження та обставин, що пом`якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, який підтримав касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 за частиною 1 статті 189, частиною 3 статті 357 КК, а також правильності кваліфікації його дій, засуджений не оспорює та не заперечує.

Доводи засудженого про надмірну суворість обраного йому заходу примусу колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для                  її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як видно зі змісту статті 75 КК, її положення можуть бути застосовані лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з огляду на тяжкість злочину, особу винного та інші обставини кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

У цьому кримінальному провадженні районний суд, призначаючи покарання та визначаючи порядку його відбування, не керувався наведеними законодавчими приписами.

Суд першої інстанції звільнив ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з урахуванням: ступеня тяжкості злочинів, які є злочинами середньої тяжкості; даних про особу засудженого, який на підставі статті 89 КК не судимий, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, де задовільно характеризується, офіційно працевлаштований. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття, а обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Перевіряючи та оцінюючи доводи прокурора, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду щодо обраної форми відбування покарання та виду призначеного покарання у виді штрафу за частиною 3 статті 357 КК.

Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд у своїх висновках не обґрунтував, які саме наведені ним обставини підтверджують можливість виправлення засудженого без ізоляцій від суспільства. Покарання у виді штрафу за частиною 3 статті 357 КК призначив суд без належного врахування ступеня тяжкості вчиненого. Зокрема те, що суд першої інстанції виходив лише з кваліфікації цього кримінального правопорушення, залишивши без уваги особливості конкретного злочину та обставини його вчинення – форму вини і корисливий мотив, оскільки незаконне заволодіння паспортом здійснено з метою отримання грошей від потерпілої. Звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не вмотивував свого рішення, зокрема з урахуванням ступеня тяжкості, особи винного та інших обставин справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки  апеляційного суду щодо форми відбування засудженим покарання, оскільки обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими та соціально-виховними заходами повинно бути достатнім для реальної корекції соціальної поведінки та запобігання продовженню злочинної діяльності.

Під час обрання засудженому форми відбування покарання має бути врахована сукупність обставин, передбачених у наведеній нормі закону України про кримінальну відповідальність, а саме тяжкість злочину, особа винного та інші обставини кримінального провадження.

Доводи засудженого про тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів та незаподіяння потерпілій шкоди не вказують на можливість звільнення особи від відбування покарання, оскільки суд апеляційної інстанції правильно врахував обставини вчинених злочинів, а саме корисливий мотив винного, залякування потерпілої, погрози на її адресу, які вона сприймала як реальні, а тому правильно дійшов висновку про необхідність відбування покарання, призначеного ОСОБА_5 , в умовах позбавлення волі. З огляду на це сумнівів у правильності таких висновків колегія суддів не має.

Інші доводи засудженого не були підтверджені під час перевірки матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 7 серпня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу — без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________                    _______________________                  ________________________

ОСОБА_1                     ОСОБА_2                            ОСОБА_3