Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

16 квітня 2019 року

м. Київ

судова справа № 161/19083/17

провадження № 51-9969км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                              ОСОБА_1 ,

суддів                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                            ОСОБА_4 ,

за участю прокурора              ОСОБА_5 ,

захисника                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010004912, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі, громадянина Грузії, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 грудня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року, засуджено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання час його перебування під вартою з 23 жовтня 2017 року по 29 грудня 2017 року включно.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 22 жовтня 2017 року приблизно 20:30, перебуваючи на вул. Кравчука, 23 у м. Луцьку, з метою таємного викрадення чужого майна відчинив невстановленим способом передні двері та проник в салон автомобіля "Hyundai Accent" держаний номерний знак НОМЕР_1 , звідки викрав належне потерпілій ОСОБА_8 майно на загальну суму 600 грн, проте в цей момент на задньому сидінні знаходився ОСОБА_9 та   ОСОБА_7 , зрозумівши, що його дії викриті, залишив транспортний засіб та втік з місця події.

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки цей суд не здійснив належної перевірки доводів скарги прокурора в частині невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на положення статей 50, 65 КК України. Крім того, вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на доводи прокурора про безпідставність застосування до  ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд зазначених вимог закону в цьому кримінальному провадженні належним чином не виконав.

Згідно з матеріалами кримінального провадження апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 подав прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції.

При цьому як видно зі змісту апеляційної скарги прокурор порушував питання про необхідність скасування вироку щодоОСОБА_7 через невідповідність призначеного йому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості, у зв`язку з чим просив апеляційний суд постановити новий вирок, згідно з яким призначити ОСОБА_7 більш суворе покарання.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначав, що суд при призначенні покарання не дотримався вимог ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", адже не в повному обсязі врахував, що ОСОБА_7 вчинив корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, останній є громадянином іншої держави, міцних соціальних зв`язків, місця роботи та постійного місця проживання не території України не має у зв`язку з чим ОСОБА_7 перебуваючи на волі може продовжити займатися злочинною діяльністю та вчиняти нові злочини, тобто вказував на безпідставність застосування до  ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України.

Однак апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи скаргу прокурора без задоволення, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законом, він визнав наведені у ній доводи неспроможними.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд погодився з  рішенням районного суду в частині призначеного до ОСОБА_7 покарання із застосування до нього ст. 75 КК України та вказав про правильність та справедливість виду й розміру цього покарання.

При цьому, апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, покарання за яке передбачено до 8 років позбавлення волі, останній є громадянином іншої держави, міцних соціальних зв`язків, місця роботи та постійного місця проживання не території України не має.

Отже, суд апеляційної інстанції не спростував доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання і фактично залишив їх поза увагою.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах касаційної скарги, з урахуванням вищезазначеного, не може вважати її законною та обґрунтованою через порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій постанові, перевірити всі доводи, викладені в поданій апеляційній скарзі прокурора, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо у результаті нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції суд не встановить нових позитивних даних про особу ОСОБА_7 чи нових обставин, що пом`якшують його покарання, то рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з огляду на дані, що характеризують його особу, слід вважати незаконним та необґрунтованим.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 20 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                            ОСОБА_3