Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

18 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 591/6881/17

провадження № 51- 9664 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання                        ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                    ОСОБА_6 ,

захисника                                       ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017200000000037, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Шевченко Мангишлакської області Республіки Казахстан, жителя м. Суми, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Зарічний районний суд м. Суми вироком від 24 січня 2018 року визнав винуватим і засудив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Апеляційний суд Сумської області вироком від 06 серпня 2018 вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасував та ухвалив вважати його засудженим за ч. 3 ст. 309 КК із застосуванням положень ст. 69 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, детально викладених у вироку, протягом 2015-2017 років у лісосмугах Сумської області умисно, без мети збуту, незаконно збирав рослини коноплі, висушував їх, перевозив для зберігання до гаражу № НОМЕР_1 на території гаражного будівельного кооперативу "Харківський" на вул. Черепіна (Героїв Крут) у м. Суми. 04 березня 2017 року працівниками поліції в ході проведення обшуку у цьому гаражі, який перебуває у користуванні ОСОБА_6 , було виявлено і вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, – канабіс, загальною масою у перерахунку на висушену речовину 15 613,07 гр, що є особливо великим розміром.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ставить вимогу про зміну оскарженого вироку апеляційного суду та призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК. Вважає, що судом апеляційної інстанції не повною мірою враховано дані про особу засудженого та обставини, які пом`якшують покарання, що призвело до призначення ОСОБА_6 явно несправедливого та надмірно суворого покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, засуджений та його захисник скаргу підтримали.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація його дій у касаційній скарзі сумніву не піддаються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанціїврахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, зміст досудової доповіді органу пробації, обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння, та дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини статті, за якою його засуджено, та застосування ст. 75 КК.

Переглядаючи вирок місцевого суду за скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що суд першої інстанцій безпідставно врахував таку обставину, що пом`якшує ОСОБА_6 покарання, як наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також на те, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є явно не співрозмірним із суспільною небезпечністю та тяжкістю наслідків від вчиненого ним злочину.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, однак, урахувавши конкретні обставини кримінального провадження, особу винного та наявність інших обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість призначення ОСОБА_6 основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, за якою його засуджено.

На переконання колегії суддів, покарання, яке призначив апеляційний суд ОСОБА_6 , є законним, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципам індивідуалізації, справедливості та співмірності, є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів.

Касаційна скарга захисника не містить переконливих доводів на обґрунтування надмірної суворості призначеного ОСОБА_6 покарання та наявності підстав для застосування положень ст. 75 КК, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                        ОСОБА_3