Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                               ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                          ОСОБА_5 ,

захисник                                          ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140220000870,

відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ст.ст. 115 ч. 1, 125 ч. 2 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Потерпілі у касаційній скарзі виклали вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_9 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивували неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме при кваліфікації дій останнього за ст. 115 ч. 1 КК України, що мали б бути кваліфіковані як вчинення умисного вбивства з хуліганських мотивів, тобто за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України, та істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки всупереч положенням ст. 91 КПК України, мотиву вчинення злочину ОСОБА_9 судами не встановлено.

Вважають, що апеляційним судом не дотримано вимог ст. 419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить підстав, з яких їх скаргу визнано необґрунтованою.

2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року ОСОБА_9 засуджено: за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік; за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які діяли в інтересах засудженого ОСОБА_9 , задоволено, вирок Жовківського районного суду Львівської області від 25 квітня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_9 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

2.3 Суд першої інстанції, рішення якого оскаржується

За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року ОСОБА_9 засуджено: за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2, ст. 74 ч. 5 КК України звільнений від відбування цього покарання у зв`язку із закінченням строків давності; за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років шість місяців. На підставі ст. 72 ч. 5 КК України ОСОБА_9 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 10 листопада 2014 року до 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вироком суду також задоволено повністю цивільний позов, вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.4 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_9 , задоволено частково, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2016 року відносно засудженого ОСОБА_9 змінено, на підставі ст. 72 ч. 5 КК України додатково зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року до 21 листопада 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду залишено без зміни.

2.5 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

ОСОБА_9 10 листопада 2014 року близько 00 годин 20 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул. Центральна у селі Великосілки Кам`янка-Бузького району Львівської області, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, умисно наніс металевим стержнем один удар по голові ОСОБА_11 , чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани тім`яної ділянки голови, що згідно з висновком експерта від 18 листопада 2014 року № 2035 відноситься до легкого тілесного ушкодження із короткочасним розладом здоров`я.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_9 10 листопада 2014 року близько 00 годин 25 хвилин, будучи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись там само, діючи із непрямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи можливість позбавлення життя потерпілого, але байдуже ставлячись до такого наслідку, з метою заподіяння шкоди, завдав удар металевим стержнем ОСОБА_12 у ділянку знаходження життєво важливих органів – голову, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, травматичної субдуральної гематоми, що згідно з висновком експерта від 10 листопада 2014 року № 102/21 призвела до розвитку набряку-набухання головного мозку та смерті, тобто умисно вбив ОСОБА_12 .

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів касаційної скарги потерпілих.

Захисник у засіданні суду касаційної інстанції також заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілих.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 337. Визначення меж судового розгляду

Частина 1. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частина 2. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Частина 3. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

4.1.3 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

4.1.4 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду провадження судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого ОСОБА_9 за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_12 .

Висновків суду про винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, кваліфікації дій та призначеного покарання за цим злочином із звільненням від його відбування у зв`язку із закінченням строків давності у касаційній скарзі потерпілі не оспорюють.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Суд не погоджується із доводами, наведеними в касаційній скарзі потерпілих, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій ОСОБА_9 за ст. 115 ч. 1 КК України з огляду на таке.

Процесуальним законом передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта [4.1.2].

Наведених положень процесуального закону суди дотримались. Судовий розгляд у цьому провадженні здійснювався в межах висунутого ОСОБА_9 органом досудового розслідування обвинувачення за ст. 115 ч. 1 КК України.

Так, з наведеного положення процесуального закону можливі й винятки, але це стосується випадків, коли прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення [4.1.2].

Втім, як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження, ОСОБА_9 не висувалось обвинувачення за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України за епізодом умисного вбивства.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод законодавець надає право суду вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті. Втім, вийти за такі межі можна лише у випадках, якщо це покращує, а не  погіршує правове становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження [4.1.2].

Тому доводи касаційної скарги щодо необхідності кваліфікації судом дій ОСОБА_9 як вчинення умисного вбивства з хуліганських мотивів, тобто за ст. 115 ч. 2 п. 7 КК України, є необґрунтованими.

Також  відсутні правові підстави скасування касаційним судом оскаржених судових рішень з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки суд не має повноважень на погіршення правового становища обвинуваченого, а їх скасування задля перевірки правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині кваліфікації дій винної особи, що буде виходити за межі висунутого  обвинувачення в цьому провадженні, теж не відповідатиме вимогам кримінального процесуального закону.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, тобто всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини цього кримінального провадження, та керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку [4.1.1].

Отже, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_9 за епізодом умисного вбивства за ст. 115 ч. 1 КК України кваліфіковані правильно.

5.3 Щодо істотногопорушення вимог кримінального процесуального закону

Не вбачає Суд підстав скасування судових рішень через невстановлений мотив вчиненого ОСОБА_9 умисного вбивства, оскільки за матеріалами провадження та встановленими судами обставинами кримінального правопорушення, мотивом вчинення цього злочину слугував конфлікт із потерпілим ОСОБА_12 , в ході якого у ОСОБА_9 виник умисел на вчинення його вбивства.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в ній містяться належні й достатні мотиви ухваленого рішення про залишення без задоволення апеляційної скарги потерпілих, що за доводами аналогічна їх касаційній скарзі. Доводи скарги були спростовані апеляційним судом з наведенням належного обґрунтування ухваленого рішення, підстав не погоджуватись з якими Суд не вбачає.

З огляду на відсутність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, касаційну скаргу потерпілих слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без зміни.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 07 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_9 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                               ОСОБА_3