Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 364/706/16-к

провадження № 51-4328км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого                                        ОСОБА_1 ,

суддів                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання        ОСОБА_4 ,

прокурора                                              ОСОБА_5 ,

засудженого                                        ОСОБА_6 ,

захисника                                            ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110160000127, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Логвин Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Володарського районного суду Київської області від 28 жовтня

2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 3 червня

2016 року близько 15:30 на території цеху технологічного збору води місцевого цукрового заводу в с. Городище-Пустоварівське Володарського району Київської області виявив дикорослі рослини коноплі. Впевнившись у тому, що ніхто із сторонніх осіб його не бачить, ОСОБА_6 зірвав зі стовбура рослин коноплі фрагменти стебел з листям та верхівками, таким чином незаконно виготовив та придбав наркотичний засіб, який помістив у поліетиленовий пакет та незаконно зберігав його для власних потреб, без мети збуту до вилучення працівниками поліції. Згідно з висновком судово-хімічної експертизи від 7 червня 2016 року № 19/7-03/154 визначена маса наркотичного засобу (канабісу) у перерахунку на суху речовину становить

54,11 г.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

У цьому провадженні були постановлені такі судові рішення:

– ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2016 року вирок Володарського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

– ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, ставить вимоги скасувати ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України). Зазначає, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись із судом першої інстанції в частині виду та розміру покарання, а також можливості застосування

ст. 75 КК України, дав неправильну оцінку даним, які характеризують

ОСОБА_6 , зокрема, не повною мірою врахував, що останній раніше неодноразово судимий, натомість надав йому детальну характеристику як сумлінному працівнику. Прокурор доводить, що в ухвалі не зазначено, які саме дії обвинуваченого свідчать про його щире каяття у вчиненому.

У запереченнях захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року – без змін. Просить врахувати, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, стабільну роботу, сім`ю, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи,  його дружина ОСОБА_8 тяжко хворіє.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора.

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як видно з касаційної скарги, доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та кваліфікація його дій  прокурором не оспорюються.

Доводи в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає немотивованими.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотрималися.

Як видно з вироку місцевого суду, який апеляційний суд залишив без змін,  призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд урахував ступінь тяжкості вчиненого  злочину, особу винного, конкретні обставини справи, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд виходив з того,

що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, раніше обвинувачений неодноразово був судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має цивільну дружину ОСОБА_8 , на момент вчинення злочину за місцем останнього проживання характеризувався задовільно, проте зробив відповідні висновки та отримав у подальшому позитивні характеристики

в ТОВ СП "Бегленд", з вересня 2016 року має постійне місце роботи, де зарекомендував себе з позитивної сторони та відповідально ставиться до покладених на нього обов`язків, повністю визнав свою вину, дав суду правдиві та послідовні показання, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, своєю поведінкою та способом життя підтверджує, що він може і бажає стати на шлях виправлення. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнав рецидив злочину.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, особу ОСОБА_6 , який повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, став на шлях виправлення, працевлаштований, має законне джерело прибутку, постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, одружений, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, громадський порядок не порушує, відсутність тяжких наслідків місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК України зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи в апеляційній скарзі першого заступника прокурора Київської області та дав на них мотивовану відповідь. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Незважаючи на те, що попереднє рішення суду апеляційної інстанції було скасовано касаційним судом, не можна визнати, що при новому апеляційному розгляді було порушено вимоги ст. 439 КПК України. Адже апеляційний суд  врахував нові обставини, що стосуються особи засудженого, судове рішення належно мотивував.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не має підстав вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, з огляду на те, що немає правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через м`якість, не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 листопада 2017 року щодо   ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                                ОСОБА_3