Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 357/3311/18

Провадження №  51-197 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі:

головуючого –                               ОСОБА_1 ,

суддів:                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі                                   ОСОБА_4 ,

за участю прокурора                        ОСОБА_5 ,

захисника                                         ОСОБА_6 ,

особи, інтересів якої стосується

судове рішення                                 ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32018110080000003, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Кочерів Малинського району Житомирської області, зареєстрований та фактично проживає по АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року,

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він обіймаючи посади директора ТОВ "Немпарт", ТОВ "Лецтер Плюс" та ТОВ "Строй Кепітал Груп", одночасно виконуючи обов`язки бухгалтера вказаних підприємств, з метою сприяння в ухиленні від сплати податків службовим особам ТОВ "Реформ", ТОВ "Проксімус", ТОВ "ПМК-БУД", ТОВ "ПМК-БУД-12" умисно склав підроблені за своїм змістом податкові накладні за звітний податковий період лютий, березень 2014 року, з травня по грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, після чого видавав їх у якості офіційного документу, скріпивши їх своїм підписом (електронним цифровим підписом) та печаткою товариства, чим підтвердив повноту та достовірність внесених даних, службовим особам ТОВ "Реформ", ТОВ "Проксімус", ТОВ "ПМК-БУД", ТОВ "ПМК-БУД-12" для врахування їх у податковій звітності з податку на додану вартість.

У подальшому директор ТОВ "Лейтер Плюс", ТОВ "Немпарт", ТОВ "Строй Кепітал Груп"  ОСОБА_8 , маючи за мету сприяння в ухиленні від сплати податків суб`єктів реального сектору економіки ТОВ "Реформ", ТОВ "Проксімус", ТОВ "ПМК-БУД", ТОВ "ПМК-БУД-12", у невстановлений слідством час та невстановленому слідством місці на підставі складених ним раніше підроблених податкових накладних, умисно складав підроблені за своїм змістом податкові декларації з ПДВ за звітний податковий період лютий, березень 2014 року, з травня по грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2015 року, де відображав завідомо підроблені дані щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Реформ", ТОВ "Проксімус", ТОВ "ПМК-БУД", ТОВ "ПМК-БУД-12" в якості офіційних документів. Після чого він подав вказані податкові декларації засобами електронного зв`язку, в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв`язку, як оригіналу, до Державних податкових інспекцій.

Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Прокурор звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року задоволено клопотання прокурора та на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження – закрито.

Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.

Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області повернуто особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом при поверненні апеляційної скарги на підставі ст.ст. 393, 394 КПК України, з посиланням на те, що ОСОБА_7 не є учасником даного кримінального провадження, порушені вимоги ст.ст. 9, 21, 24, 370 КПК України. Стверджує, що висновок апеляційного суду, що ухвала місцевого суду не порушує прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 – безпідставний та не відповідає дійсності. Зазначає, що цим рішенням встановлюється факт скоєння службовими особами ТОВ "Проксімус" злочину, що не було безпосереднім предметом розгляду в судовому засіданні. Повідомляє, що ОСОБА_7 є службовою особою ТОВ "Проксімус", а тому рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів. Наголошує  про порушення права на доступ до правосуддя.

У надісланих до касаційного суду поясненнях ОСОБА_7 та адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 вважають доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_6 обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, ухвалу апеляційного суду вважав законною і обгрунтованою.

ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі і просив їх задовольнити.

Мотиви Суду:

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ст. ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати інші особи, у випадках передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК України передбачені загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного в рішенні КС від 25.04.2012 №11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини та громадянина.

Верховний Суд України у Постанові від 3 березня 2016 року (№ 5-347кс15) зазначив, що Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК України, кореспондується із положеннями статті 24 КПК України й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

У доктрині права преюдиції ­ це загальні положення (правила), в силу яких особа, яка здійснює оцінку доказів, і суд при постановленні вироку вправі вважати встановленими обставини, які мають значення для вирішення кримінальної справи. Преюдиційні факти не потребують повторного чи додаткового дослідження. Факт преюдиції розцінюється суддею як безспірний, встановлений компетентним органом і як такий, що спрощує оцінку даних.

Водночас у статті 90 КПК України зазначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Констатуючи в ухвалі, що ОСОБА_8 з метою сприяння в ухиленні від сплати податків службовим особам ТОВ "Реформ", ТОВ "Проксімус", ТОВ "ПМК-БУД", ТОВ "ПМК-БУД-12" умисно підробив та видав офіційні документи, суд першої інстанції фактично зробив висновок про те, що службові особи вказаних товариств ухилялися від сплати податків. При цьому відсутність в ухвалі вказівки на прізвища посадових осіб не означає неможливість їх ідентифікації.

ОСОБА_7 є головним бухгалтером ТОВ "Проксімус", тобто посадовою особою вказаного товариства, а тому вказане рішення безпосередньо стосується її прав та інтересів

Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин очевидним є те, що ОСОБА_7 , хоча і не була визнана учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , однак вона вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується ухвала у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з її оскарженням.

Отже, стосовно кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , постановлена ухвала про звільнення його від кримінальної відповідальності, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 , яка на цій підставі, реалізуючи своє конституційне право та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 статті 7, частини шостої статті 9, частин першої та другої статті 24 КПК України, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення. Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування означає, що судове рішення про відсутність у заявника права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів статті 370 КПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закон і підставою для його скасування.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене, та  постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів та ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст.434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                    ОСОБА_11                                ОСОБА_3