Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 758/12240/15-к

провадження № 51-8657 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді                               ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                             ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Сторожинець Чернівецької області,

який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року засуджено ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вимогами ст. 96-1 КК України (в редакції Закону № 1261-VII від 13 травня 2014 року) та ч. 2 ст. 96-2 КК України (в редакції Закону № 22-VII від 18 квітня 2013 року) конфісковано з ОСОБА_7 в порядку спецконфіскації грошову суму 10 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року змінено вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7

Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України та пом`якшено йому покарання до 2 років позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, працюючи на посаді заступника начальника ТВМ-1 Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, дізнавшись про проведення досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_8 крадіжки чужого майна, отримав від останнього неправомірну вигоду в сумі 45 000 грн для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, та в цій частині свого рішення достатньо не мотивував.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно ОСОБА_7 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх скасувати, а кримінальне провадження – закрити. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_7 , оскільки стороною обвинувачення не встановлено особи, яка уповноважена на закриття кримінального провадження. Крім того, захисник посилається на призначення ОСОБА_7 занадто суворого покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Проти касаційної скарги захисника прокурор заперечував, просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У поданій касаційній скарзі захисником порушується питання щодо безпідставного засудження ОСОБА_7 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Проте зазначені доводи сторони захисту суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.

За вказаною нормою закону кримінальна відповідальність настає за прийняття пропозиції , обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозицію чи обіцянку здійснювати вплив за надання такої вигоди.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свій висновок про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_7 саме за ч. 2 ст. 369-2 КК України суд апеляційної інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Той факт, що засуджений одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також даними, що містяться у протоколах обшуків, використання грошових коштів, про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій, про проведення контролю за вчиненням злочину, тимчасового доступу до речей та документів.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_7 мав умисел звернутись до слідчого чи прокурора у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 з пропозиціями надання неправомірної вигоди, однак не зміг довести його до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтована зазначив про відсутність у діях ОСОБА_7 ознак вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_8 , який під час судового розгляду як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій вказав, що саме він звернувся до ОСОБА_7 з пропозицією неправомірної вигоди.

ОСОБА_8 вважав, що у зв`язку із займаною посадою ОСОБА_7 мав можливості допомогти йому у вирішенні питання щодо закриття кримінального провадження, вплинувши на слідчого.

Водночас Суд уважає непереконливими доводи захисника про невстановлення у даному кримінальному провадженні особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яка могла прийняти відповідне рішення, та відсутність через це в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, оскільки, як убачається з матеріалів провадження, стороною обвинувачення були встановлені слідчі та прокурори, які розслідували справу стосовно ОСОБА_8 та в силу своїх службових повноважень могли за наявності підстав приймати рішення про закриття кримінального провадження.

Що стосується доводів касаційних скарг прокурора та захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, то вони не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він позитивно характеризується за місцем, раніше не судимий, є учасником бойових дій, тобто дотримався вимог статей 65-67 КК України, а тому підстав визнати його надмірно суворим або невиправдано м`яким, як про це зазначено в касаційних скаргах учасників процесу, Суд не знаходить.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора та захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2018 року стосовно ОСОБА_7 – без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                             ОСОБА_3