Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 р.

м. Київ

справа № 641/1297/17

провадження № 51-8386км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                  ОСОБА_1 ,

суддів:                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання      ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                        ОСОБА_5 ,

захисника                       ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                            № 12017220540000270, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  уродженця с. Кияни, Богодухівського району, Харківської області, проживаючого по АДРЕСА_1 ,  раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017  року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців без конфіскації майна. Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він           30 січня 2017 року, приблизно о 23.30 год., перебуваючи в приміщенні автомийки, по вул. Селекційна, 15, в м. Харкові, отримав від ОСОБА_8 замовлення на мийку автомобіля "Subaru Forester", 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що перебуває у володінні ОСОБА_9 . Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, умисно, шляхом вільного доступу, не маючи передбаченого права, всупереч волі володільця транспортного засобу, з метою покататися, 31 січня 2017 року, приблизно о 02.40 год. сів за кермо зазначеного автомобіля та наявними в нього ключами від автомобіля, привів двигун у робочий стан, після чого покинув територію автомийки та виїхав на проїзну частину проспекту Л.Ландау в м. Харкові, тобто незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_9 . Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 , не впоравшись з керуванням, на перехресті проспекту Л.Ландау та проспекту Героїв Сталінграда в м. Харкові здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого був затриманий співробітниками УПП в м. Харкові.Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вищезазначений автомобіль отримав механічні пошкодження, внаслідок чого ОСОБА_9 завдано матеріальну шкоду на суму 323 759,90 гривень.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_7 та просить звільнити останнього від кримінальної відповідальності  на підставі ч. 4 ст. 289 КК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими і не відповідають вимогам ст. 370 КПК України. Зазначає про неправильну оцінку доказів судами першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку з чим суди прийшли до помилкового висновку про відсутність такої ознаки, як добровільність повідомлення. Вважає, що її підзахисний добровільно заявив у правоохоронні органи про незаконне заволодіння транспортним засобом, а тому суд мав би звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 289 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 касаційну скаргу підтримала та просить її задовольнити.

Прокурор заперечує проти вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі , колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог частини 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюється.

Щодо доводів захисника про незастосування до засудженого ОСОБА_7 судами положень ч. 4 ст. 289 КК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 289 КК України звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 незаконно заволодівши транспортним засобом "Subaru Forester", який належить ОСОБА_9 не впорався з керуванням та здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Свідки ОСОБА_10 і     ОСОБА_11 , які є працівниками поліції, у суді першої інстанції дали показання, відповідно до яких, вони прибули на місце дорожньо-транспортної пригоди, де побачили ОСОБА_7 , який пояснив, що за кермом був він, автомобіль йому не належить, він взяв його без дозволу покататися.

У зв`язку з чим судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено про відсутність підстав для застосування ч. 4 ст. 289 КК України до ОСОБА_7 , оскільки в поведінці обвинуваченого ОСОБА_7 відсутня ознака добровільності в повідомленні працівникам правоохоронних органів про вчинений злочин, так як засуджений особисто сам після ДТП поліцію не викликав, а повідомлення ним певних відомостей працівникам поліції - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 відбулося внаслідок впливу обставин, а саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та приїзду працівників поліції. Крім того, ОСОБА_7 фактично повідомлено працівникам поліції не про незаконне заволодіння транспортним засобом, а про те,  що він взяв автомобіль без дозволу власника щоб покататися, як це вбачається з показань ОСОБА_7 та свідків     ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , дані обставини свідчить про відсутність добровільного повідомлення ОСОБА_7 працівникам правоохоронних органів про вчинене ним кримінальне правопорушення.

Переглядаючи вирок місцевого суду, апеляційний суд з достатньою повнотою перевірив доводи апеляційної скарги захисника та зазначив підстави, з яких визнав скаргу необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст.370, 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними  підставами для скасування чи зміни судових рішень в касаційній скарзі не наведено та колегією суддів не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 травня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                               ОСОБА_3