Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 188/1668/17

провадження № 51-9186км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040530000637, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Брагинівки Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу – 17 жовтня 2017 року вироком Петропавлівського районного суду за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на

3 роки.  На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від

06 лютого 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 14 вересня

2017 року приблизно о 01:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, через незамкнену хвіртку проник на територію домоволодіння ОСОБА_7 , розташованого на АДРЕСА_2 та викотив транспортний засіб – скутер марки

"Honda Duo", належний ОСОБА_7 , вартістю 6780, 71 грн, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вказану суму і з місця скоєння злочину зник.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції  у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність внаслідок звільнення ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України від відбування визначеного покарання з випробуванням, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновок суду про доведеність  винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якості покарання призначеного

ОСОБА_6 у зв`язку з його звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Згідно вимог ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі зобов`язаний навести мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляційна скарга залишається без задоволення, зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

У провадженні щодо ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції зазначену вимогу закону повною мірою не виконав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває те, що він раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, обставину, що пом`якшує покарання – щире каяття та на обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Прокурор, не погодившись із цим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про скасування вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м`якості покарання призначеного

ОСОБА_6 у зв`язку з його звільненням від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України.

На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що місцевим судом не було в достатній мірі враховано суспільну небезпеку вчиненого злочину та його тяжкість, особу винного, який суспільно – корисною працею не займається, те, що він раніше був засуджений за вчинення корисливих злочинів.

Однак, цих доводів скарги прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_6 від відбування визначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного останньому покарання апеляційний суд належним чином не перевірив і не спростував та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

Крім того, як слушно зазначено у касаційній скарзі, поза увагою апеляційного суду залишилось, те, що засуджений раніше два рази притягувався до кримінальної відповідальності, за вчинення корисливих злочинів, належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став.

Колегія суддів вважає, що за встановлених судом першої інстанції обставин кримінального провадження, а також характер дій засудженого, тяжкості вчиненого злочину, покарання призначене ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК України, є не справедливим, не мотивованим і м`яким.

Наведені вище обставини дають підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю її змісту вимогам статей 370, 419 КПКУкраїни.

Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України. У разі встановлення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, з урахуванням його тяжкості та даних про особу засудженого, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м`яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2018 року щодо  ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є  остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                               ОСОБА_3