Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 345/3469/16-к

Провадження № 51 – 9808 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                          ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016090170000744 від 27 травня 2016 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27 травня 2008 року за ст. 186 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,

за ст. 185 ч. 3 КК України;

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України,  раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Калуського міськрайонного суду від 19 травня 2016 року за ст.ст. 185 ч. 3, 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік,

за ст. 185 ч. 3 КК України;

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2018 року засуджено:

-         ОСОБА_6 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання вказано рахувати з 17-10 год. 30 вересня 2016 року.

-         ОСОБА_7 за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України до зазначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.05.2016 року й остаточно призначено       ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці. До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання вказано рахувати з     17-00 год. 30 вересня 2016 року.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.

Стягнуто з ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь держави 879,6 грн. судових витрат за проведення експертизи.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на користь     ОСОБА_10 4 838,00 грн. матеріальної шкоди та 4 500,00 грн. моральної шкоди.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 26 травня 2016 року о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, відповідно до попередньої домовленості незаконно проникли на загороджену територію подвір`я домоволодіння          ОСОБА_11 , де ОСОБА_6 за допомогою металевого прута зірвав навісний замок дверей цегляного гаражу та спільно з ОСОБА_9 проник в середину цього приміщення, а     ОСОБА_7 залишився біля воріт гаража. Знаходячись у вказаному приміщенні ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відшукали та повторно, таємно, викрали майно на загальну суму 5 188 гривень, чим завдали ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року частково задоволено апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , змінено вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в частині зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання. Зараховано  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 30 вересня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 09 серпня 2018 року – один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

18 жовтня 2018 року ОСОБА_7 був звільнений з ДУ "Катеринівська виправна колонія (№ 46)" по відбуття строку покарання на підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 10 жовтня 2018 року (лист начальника ДУ "Катеринівська виправна колонія (№ 46)" ОСОБА_12 , вх. № 1416/0/170-19 від 21.01.2019).

09 січня 2019 року ОСОБА_6 був звільнений з державної установи "Личаківська виправна колонія (№ 30)" по відбуттю покарання (лист в.о. начальника установи-начальника арештного дому ДУ "Личаківська виправна колонія (№ 30)" ОСОБА_13 ,     вх. № 5155/0/170-19 від 06.03.2019).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду щодо   ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати їм у строк покарання попереднє ув`язнення з 30 вересня 2016 року по 09 серпня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує відповідним висновком щодо правозастосування        ст. 72 ч. 5 КПК України, сформульованим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17.

Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за    ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при зарахуванні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у строк покарання попереднього ув`язнення є обґрунтованими.

Стаття 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" від 26 листопада 2015 року               № 838-VIIІ передбачала, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. За вказаною нормою у строк попереднього ув`язнення включається строк:                        а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження. Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк  попереднього ув`язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Законом України "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення" від             18 травня 2017 року № 2046-VIIІ, який набрав чинності 21 червня 2017 року,                    ст. 72 ч. 5 КК України викладено у такій редакції: "Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування".

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені права та свободи людини і громадянина мають своє відображення у положеннях ст. 5 КК України. Так, ч. 2 цієї статті передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

Відповідно до правового висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17, положення ст. 72 ч. 5 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ст. 72 ч. 1 КК України, визначають "інші кримінально-правові наслідки діяння" у розумінні ст. 4 ч. 2 КК України.

Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає  ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який "іншим чином поліпшує становище особи" у розумінні ст. 5 ч. 1 КК України).

Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає  ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону

№ 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що "іншим чином погіршує становище особи", відповідно до ст. 5 ч. 2 КК України не допускається.

Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає  ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вчинили 26 травня 2016 року і їх в межах даного кримінального провадження взято під варту 30 вересня 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2016 року.

Отже, суд апеляційної інстанції при зарахуванні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у строк покарання попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 09 серпня 2018 року неправильно застосував положення ст. 72 ч. 5 КК України.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у частині зарахування встрок покарання періоду їх попереднього ув`язнення з               21 червня 2017 року по 09 серпня 2018 року на підставі ст. 72 ч. 5 КК України підлягають зміні, а касаційна скарга прокурора – задоволенню частково, оскільки строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з 30 вересня 2016 року по      20 червня 2017 року апеляційним судом зараховано правильно.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, – ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити, на підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ зарахувати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув`язнення з           21 червня 2017 року по 09 серпня 2018 року включно кожному з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |  ОСОБА_2 |  ОСОБА_3 |

| | |