Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

11 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 754/14683/14-к

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/796/1761/2018

Провадження № 51 – 10300 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                          ОСОБА_5 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100070000108 від 27 травня 2014 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синюха Новоархангельського району Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вирком Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року за ст. 175 ч.1, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень,

за ст. 368 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року щодо нього.

Зміст судових рішень і встановлені обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року

ОСОБА_6 засуджено за ст. 368 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2015 року виконувати самостійно.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 887 гривень 04 копійки процесуальних витрат за проведення судово-хімічної експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

На зазначений вирок суду першої інстанції засуджений ОСОБА_6 22 серпня

2018 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від

08 травня 2018 року повернуто особі, яка її подала.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що він не мав об`єктивної можливості у встановлені строки подати апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції через стан здоров`я, який погіршився одразу після проголошення вироку

08 травня 2018 року, у зв`язку з чим він з 18 травня 2018 року по 06 червня 2018 року, з 07 червня 2018 року по 06 липня 2018 року, з 23 липня 2018 року по 17 серпня

2018 року перебував на лікарняному, а з 09 липня 2018 року по 20 липня 2018 року – на стаціонарному лікуванні у Державному закладі "Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр МОЗ України". Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано поставив під сумнів копії медичних документів, доданих до апеляційної скарги на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку, оскільки вони завірені лікарем ОСОБА_7 , а не ним особисто. Зазначає, що висновки апеляційного про його можливість подати апеляційну скаргу в період часу з 09 травня 2018 року по 17 травня 2018 року не можуть бути підставою для відмови в поновленні строку на апеляційне оскарження.  Звертає увагу на те, що адвокат ОСОБА_8 за договором про надання правової допомоги здійснював захист його прав та законних інтересів лише під час кримінального провадження в суді першої інстанції, а тому доручити подати апеляційну скаргу захиснику він також не міг.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_7 обґрунтованою в частині вимоги скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги. Зазначає, що рішення, яким відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження та повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_6 , суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_9 постановила одноособово, тоді як таке рішення приймається судом апеляційної інстанції у складі колегії із трьох суддів.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370, ст. 418 ч. 2 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ст. 399 ч. 3 КПК України).

За змістом ст. 395 ч. 2 п. 1 та ст. 399 ч. 3 п. 4  КПК України апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції за заявою особи може поновити цей строк, якщо визнає причини пропущення процесуального строку поважними.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, Апеляційний суд міста Києва послався на підставу для повернення, передбачену ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.

Правило дотримання тридцятиденного строку на оскарження вироку суду першої інстанції з дня його проголошення, передбачене ст. 395 ч. 2 п. 1 КПК України, надає потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції. Це правило чітко визначає як для осіб, так і для органів влади період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.

За змістом ст. 117 ч. 1 КПК України строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Під поважними  причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з           такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними,  тобто не залежать                   від волевиявлення особи, що подала апеляційну скаргу,  пов`язані з дійсно      істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили                 можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Зазначені обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок Деснянського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_6 ухвалено та проголошено 08 травня 2018 року за його участю та участю його захисника – адвоката ОСОБА_10 . Згідно з розпискою того ж дня ОСОБА_6 отримав копію вироку. Зазначений вирок суду першої інстанції набрав законної сили 08 червня 2018 року.

Засуджений ОСОБА_6 з апеляційною скаргою звернувся 22 серпня 2018 року, тобто поза межами встановленого строку. У апеляційній скарзі ОСОБА_6 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку від

08 травня 2018 року щодо нього. Своє прохання мотивував тим, що він не мав фізичної можливості у період часу з 08 травня 2018 року по 17 серпня 2018 року займатися питанням подання апеляційної скарги за станом здоров`я, також у цей період не міг здійснити пошук нового захисника для підготовки та подачі апеляційної скарги.

Проте суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Деснянського районного суду

м. Києва від 08 травня 2018 року щодо нього та повернення йому апеляційної скарги, не виходив із обставин, зазначених саме у клопотанні, не перевірив належним чином доводів засудженого про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Так, мотивуючи своє рішення, апеляційний суд послався на те, що довідки про тимчасову непрацездатність №№ 328, 337, 351 завірені печаткою самого

ОСОБА_6 . Однак, такі висновки не відповідають матеріалам кримінального провадження. Із копій зазначених довідок видно, що вони завірені лікарем ОСОБА_7 , а не засудженим ОСОБА_6 .

В обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції також зазначив, що у період часу з 09 травня 2018 року по 17 травня 2018 року ОСОБА_6 не хворів і безпідставно не скористався своїм правом звернутись до суду з апеляційною скаргою. Проте такі висновки не ґрунтуються на процесуальних строках, встановлених у ст. 395 ч. 2 п. 1 КПК України.

Крім того, рішення суду апеляційної інстанції, яким відмовлено ОСОБА_6 у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку районного суду

щодо нього та повернуто йому апеляційну скаргу, постановлено суддею ОСОБА_9 одноособово, що суперечить положенням ст. 31 ч. 4 , ст. 399 ч. 3 п. 4 КПК України, відповідно до яких кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох суддів.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами           ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 – задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 |ОСОБА_2 |ОСОБА_3 |