Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

04 квітня 2019 р.

м. Київ

справа № 444/1322/17

провадження № 51-8014км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                          ОСОБА_1 ,

суддів:                                                          ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув  у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 04 травня  2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017140240000372, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Добросин Жовківського району Львівської області,  жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 24 листопада  2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він у ніч із                  15 на 16 березня 2017 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник у підсобне приміщення столярного цеху, приміщення столярного та приміщення пилорами, що розташовані на АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_7 на суму 5830 грн. та ОСОБА_8 на суму 70936,9 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 04 травня  2018 року вказаний вирок змінено в частині призначеного покарання. ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання за  ч. 3 ст. 185 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено ряд обов`язків, передбачених у  ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого через м`якість. Вважає, що апеляційний суд, безпідставно звільнив   ОСОБА_6 на підставі  ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання, при цьому, недостатньо врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення та дані про особу засудженого.

У запереченні засуджений ОСОБА_6 просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення щодо нього – без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кримінально-правова оцінка його діянь за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є безпідставними.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому   статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6   на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й даним про особу засудженого, і задовольнив подану скаргу, мотивувавши своє рішення, та зазначив підстави, з яких апеляційна скарга визнана обґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_6 на підставі                        ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням урахував, що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, повністю визнав вину та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину та не представляє підвищеної суспільної небезпеки. Врахував суд і те, що по справі відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Окрім того, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений є інвалідом третьої групи дитинства (а.п.136),  завдану шкоду потерпілим відшкодував в повному обсязі, неодноразово просив у них вибачення, вони претензій матеріального та морального характеру не мають та просили не позбавляти його волі ( а.п.135).

Із урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_6  ст. 75 КК України. Підстав вважати, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме: ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, немає. Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст.419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу  Апеляційного суду Львівської області від 04 травня  2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_10                                    ОСОБА_2                           ОСОБА_3