Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа 517/212/16

провадження № 51- 569 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання                        ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, та прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160450000051 та 42016161390000038, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бокове Любашівського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2008 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі – КК), звільненого 23 жовтня 2015 року по відбуттю покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 10, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Роздільнянський районний суд Одеської області вироком від 15 березня 2017 року визнав ОСОБА_7 винуватим і засудив до покарання у виді позбавлення волі:

- за пунктами 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 15 років;

- за ч. 3 ст. 153 КК - на строк 12 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 21 вересня 2017 року залишив апеляційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_6 без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, детально викладених у вироку, в період часу з 22 по 23 год. 08 березня 2016 року на вулиці неподалік Будинку культури в с. Войничеве Захарівського (Фрунзенського) району Одеської області після сварки зі ОСОБА_8 почав зривати з останнього одяг та бити його руками й ногами по голові та інших частинах тіла, від чого той упав на землю. Подолавши опір потерпілого, ОСОБА_7 продовжив завдавати ОСОБА_8 ударів по тулубу та обличчю, душив його за горло, а коли останній від отриманих численних тілесних ушкоджень втратив свідомість, стягнув із нього нижню частину одягу та скоїв аногенітальний половий акт. Одразу після цього ОСОБА_7 продовжив бити руками та ногами по різних частинах тулубу та по голові потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 помер на місці скоєння злочину.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які  їх подали

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, ставить вимогу про скасування оскарженої ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого та наявності обставини, яка відповідно до ст. 67 КК обтяжує покарання, ОСОБА_7 має бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки повний текст оскарженої ухвали апеляційного суду не оголошувався, і ставить вимогу про скасування цієї ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_7 надіслав заперечення на касаційні скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційні скарги, захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення цих скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

З урахуванням положень ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, кваліфікація його дій у касаційних скаргах прокурорів сумніву не піддаються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд із достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є особливо тяжкими, особу винного, який неодноразово був судимий, характеризується задовільно, обставину, яка пом`якшує покарання, - наявність неповнолітньої дитини, 2016 року народження, обставину, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у розмірі, передбаченому санкціями частин статей, за якими його визнано винним, а за вчинення злочину, передбаченого пунктами 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК – у виді позбавлення волі на певний строк у максимальному розмірі.

Також суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ст. 70 КК.

Таке покарання, на думку колегії суддів касаційного суду, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції, зокрема за скаргою прокурора (в якій зазначалося про невиправдану м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання та необхідність призначення останньому покарання за пунктами 10, 13 ч. 2 ст. 115 КК, а також остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК у виді довічного позбавлення волі), тапостановив мотивовану ухвалу, якою залишив цю скаргу без задоволення, а вирок - без змін.

Враховуючи викладене, конкретні обставини справи, положення ст. 64 КК, а також відсутність у касаційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, переконливих доводів на обґрунтування твердження про невиправдану м`якість та явну несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання і необхідності призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї скарги.

Доводи касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону спростовуються матеріалами цього провадження, а саме даними довідки від 28 вересня 2017 року, складеної секретарем судового засідання, про те, що особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим повний текст ухвали апеляційного суду оголошено за їх відсутності. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, колегія суддів також не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                               ОСОБА_2                           ОСОБА_3