Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                Іменем України

28 березня 2019 року                                                                                                                                     м. Київ

справа № 159/148/17

провадження № 51-1346км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати                                            Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,                                                          за участю секретаря                                                                                                                           судового засідання                    ОСОБА_4 ,                                                                    прокурора                                 ОСОБА_5 ,                                                                 засудженого                     ОСОБА_6 ,                                                                                захисника                            ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030110002284, стосовно

ОСОБА_6 ,                                       ІНФОРМАЦІЯ_1 ,          уродженця і жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Ухвалено обчислювати строк відбування ОСОБА_6 покарання з 23 листопада 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_6 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення у період з 23 листопада 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року вирок стосовно засудженого ОСОБА_6 залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 23 листопада 2016 року о 17:50 у під`їзді будинку АДРЕСА_2 вчинив розбійний напад на ОСОБА_8 , поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я.

Під час нападу ОСОБА_6 завдав потерпілому удар кулаком в обличчя, від якого той упав на бетон обличчям донизу і втратив свідомість, отримавши легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, після чого засуджений заволодів його мобільним телефоном "Ноkia 112" із сім-картою мобільного оператора "МТС" та коштами на рахунку, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 510 грн.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 ставлять вимогу про скасування судових рішень стосовно засудженого і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилаються на порушення судом першої інстанції права засудженого на захист, оскільки останній вимушено відмовився від захисника. Вказують, що суд не дав належної оцінки доказам, залишив поза увагою відсутність у кримінальному провадженні доказів на підтвердження участі засудженого у злочині та наявності у потерпілого мобільного телефону під час нападу на нього. Крім того, ОСОБА_6 вказує, що поза увагою суду залишилося те, що під час інкримінованих подій він не перебував у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційні скарги. Прокурор вважав, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Доводи ОСОБА_6 та його захисника про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину є необґрунтованими, оскільки спростовані доказами, які суд дослідив і належно оцінив у судовому засіданні.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджено: показаннями потерпілого ОСОБА_8 щодо скоєного на нього нападу, під час якого він внаслідок удару ззаду по голові втратив свідомість, а опритомнівши, виявив відсутність свого телефону та знайшов на місці події чужий телефон; показаннями свідка ОСОБА_9 про обставини, за яких він побачив ОСОБА_8 , який був побитий та повідомив йому про напад і викрадення його телефону; даними, що містяться у протоколі огляду місця події, під час якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Нокіа"; даними протоколу огляду речей, а саме вилученого на місці події телефону "Нокіа", у якому при введенні повідомленого ОСОБА_6 пін-коду увімкнулось програмне забезпечення; висновком судово-медичної експертизи про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_8 , механізм їх утворення; сукупністю інших доказів.

Той факт, що викрадений у потерпілого мобільний телефон не був виявлений та долучений до кримінального провадження як речовий доказ, не свідчить про відсутність доказів на підтвердження причетності ОСОБА_6 до розбійного нападу на ОСОБА_8 і не є підставою вважати, що його вина не доведена поза розумним сумнівом.

Суд першої інстанції провів судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази, дав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що вони підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_8 за обставин, установлених судом і викладених у вироку.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_6 дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 187 КК. Вирок суду є законним, обґрунтованим і за своїм змістом відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Воно обране з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особи винного та обставин, які впливають на покарання. Що стосується доводів засудженого про те, що при призначенні покарання суд залишив поза увагою, що під час злочину він не перебував у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, то ця обставина не може бути врахована як така, що пом`якшує покарання. Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати покарання явно несправедливим унаслідок суворості немає.

Доводи у касаційних скаргах про порушення права ОСОБА_6 на захист є необґрунтованими. Ці доводи спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких видно, що ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_10 у присутності останнього, яке було задоволено судом. Надалі під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_6 самостійно захисника не залучив та жодних клопотань про призначення йому захисника судом не заявляв.

Враховуючи, що згідно з положеннями ст. 52 КПК участь захисника під час розгляду цього кримінального провадження не є обов`язковою, а сам засуджений ОСОБА_6 на участі захисника в судовому засіданні не наполягав, то підстав вважати, що суд порушив право останнього на захист, немає.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 апеляційний суд належним чином перевірив викладені в ній доводи та докладні підстави прийнятого рішення навів в ухвалі, яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би впливали на обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_6 , суди першої та апеляційної інстанцій у кримінальному провадженні не допустили.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК та параграфом 3 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 червня 2017 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                        ОСОБА_2                         ОСОБА_3