Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 314/6639/16-к

провадження № 51-4437 км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                               ОСОБА_1 ,

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                    ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080210000330, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 13 березня 2017 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 289, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці без конфіскації майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці без конфіскації майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 23 березня 2016 року до 24 травня 2016 року, а також з 10 серпня 2016 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 8 березня 2016 року о 4 годині, маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "ЗАЗ" приїхав у двір багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , де підійшов до автомобіля ВАЗ 210934 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 85590,02 грн, що належить ОСОБА_7 , та за допомогою принесених із собою ножиць по металу зламав замок водійських дверей вказаного автомобіля, після чого за допомогою знайденого в салоні комплекту запасних ключів від замка запалювання привів у дію двигун і на вказаному автомобілі поїхав до м. Запоріжжя, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_7 , спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

За аналогічних обставин 23 червня 2016 року та 23 липня 2016 року у період часу з 1-ї до 4-ї години ОСОБА_6 маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "ЗАЗ" приїхав у двір багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 та будинку АДРЕСА_4 , підійшовши до автомобілів ВАЗ 21140, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 76935,13 грн, що належить ОСОБА_8 , та ВАЗ 210930-20, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 73358,88 грн, що належить ОСОБА_9 , незаконно заволодівши транспортними засобами поїхав до м. Красноград Харківської області та до м. Запоріжжя відповідно, тим самим спричинивши потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди.

Крім того, ОСОБА_6 5 липня 2016 року приблизно о 11-й годині, маючи умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, перебуваючи в м. Запоріжжя по вул. Передаточній, 34, зловживаючи довірою ОСОБА_11 , під приводом проведення ремонтних робіт незаконно заволодів автомобілем марки "FORD ORION", 1989 року випуску, який належить ОСОБА_12 , вартістю 23356,32 грн. У подальшому ОСОБА_6 , діючи з попереднім умислом, запевняючи ОСОБА_11 у відсутності необхідних запчастин, використовував вказаний автомобіль у власних цілях, незважаючи на законні вимоги власника, не повертав транспортний засіб, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Також ОСОБА_6 10 серпня 2016 року приблизно о 3-й годині маючи умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, на автомобілі "FORD ORION" реєстраційний номер НОМЕР_4 , приїхав у двір багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , а далі прослідував у двір багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , де підійшов до автомобіля ВАЗ 210703-110-01, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 108130,42 грн, що належить ОСОБА_13 , де за допомогою принесеної з собою викрутки зламав замок водійських дверей вказаного автомобіля, після чого викотив його за межі двору та відбуксував його за допомогою автомобіля "FORD ORION", реєстраційний номер НОМЕР_4 , до с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом ОСОБА_13 , спричинивши потерпілому значну матеріальну шкоду.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області (далі – прокурор) просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки належно не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора про м`якість покарання, призначеного ОСОБА_6 , та не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою. На думку прокурора, апеляційним судом не було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, особу винного, котрий раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення угонів транспортних засобів і крадіжок майна.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 ,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються та не заперечуються.

Доводи прокурора щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок м`якості є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання врахував те, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставину, яка пом`якшує покарання, – щире каяття.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, в якій він порушував питання про скасування вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2017 рокуу зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості, погодився з мотивами місцевого суду щодо призначеного ОСОБА_6 покарання та відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Однак, на думку колегії суддів, призначивши ОСОБА_6 покарання на мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 289 КК, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахували тяжкість і кількість епізодів вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став та знову вчинив корисливий злочин.

Крім того, в порушення вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги заступника прокурора про м`якість призначеного покарання та не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років та на підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2017 року, остаточно призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років два місяці без конфіскації майна таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення на особі засудженого внаслідок м`якості.

Отже, під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, а також невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м`якості, що у відповідності з вимогами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування такого рішення.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду – скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване рішення, а у разі підтвердження того ж обсягу обвинувачення, за яким ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, призначене йому вироком суду за ч. 2 ст. 289 КК та остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК слід вважати м`яким.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441–442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргузаступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                          ОСОБА_3