Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 618/989/17

провадження № 51-9174км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

засудженого                                   ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня

2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220740000322, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого – 26 вересня 2016 року вироком Дворічанського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 03 квітня

2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року і призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки

8 місяці.

Згідно з вироком суду неповнолітнього ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 07 жовтня  2017 року приблизно о 04:10, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів з метою наживи, проник на територію домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_2 , де продовжуючи свої злочинні дії через незамкнені двері проник до приміщення літньої кухні, звідки викрав телевізор марки "BRAVІS" моделі

"CRT-211U", належний потерпілій ОСОБА_8 , вартість якого становить

2 560, 80 грн, чим спричинив останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість. При цьому зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження із порушенням вимог статей 370, 419 КПК України, на доводи, викладені в його апеляційній скарзі, вичерпної відповіді не дав, а також в ухвалі не зазначив підстав, на яких скаргу визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу засудженого не подавалися.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу засудженого, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого, його доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, перевірив та визнав безпідставними, належним чином мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, виходячи із встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки, з таким рішенням апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Крім того, твердження засудженого про те, що судом апеляційної інстанції не надано відповіді на доводи його апеляційної скарги щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з положеннями ст. 65 КК України, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з ухвали апеляційного суду та матеріалів кримінального провадження, ці вимоги суд виконав та обґрунтував у мотивувальній частині ухвали свій висновок про правильність призначення ОСОБА_7 покарання, про що свідчить нижченаведене.

Так, під час розгляду кримінального провадження, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість. При цьому, обґрунтовуючи висновок щодо правильності призначеного

ОСОБА_7 покарання зазначив, що суд першої інстанції належним чином врахував дані, що характеризують особу засудженого, а також те, що він не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив новий злочин в період іспитового строку, тяжкість кримінального правопорушення, яке згідно із положеннями ст. 12 КК України є тяжким злочином, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, характер та спосіб скоєного, конкретні обставини вчинення злочину.

Крім того, судом враховано висновок досудової доповіді органу з питань пробації, згідно якого виправлення засудженого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

Враховуючи зазначені обставини, апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання у межах мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України про що зазначив у своїй ухвалі.

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого має бути залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду –

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 30 серпня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова є  остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                               ОСОБА_3