Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

справа  №  192/1801/15-к

провадження № 51-2018км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

засудженого                                    ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року в кримінальному провадженні № 12015040570000683 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. НікополяДніпропетровської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомСолонянського районного суду Дніпропетровської областівід 18 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року, ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2012 року та остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Як установив суд,  ОСОБА_5 , маючи непогашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, у період умовно-дострокового звільнення від невідбутої частини покарання, 10 жовтня 2015 року приблизно о 12:00, поблизу зупинки громадського транспорту на просп.Електрометалургів,37 у м. Нікополі Дніпропетровської області незаконно повторно придбав (купив) у невідомого чоловіка без мети збуту одноразовий медичний шприц ємністю 12 мл, в якому містилося 3,8060 г (у перерахунку на суху речовину – 0,1675 г) особливо небезпечного наркотичного засобу– опію ацетильованого.

Цього ж дня, зберігаючи наркотичний засіб при собі в кишені штанів, ОСОБА_5 незаконно перевозив його в автомобілі ВАЗ-2109 (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням знайомої особи з м. Нікополяв напрямкум. Дніпра. Під час слідування близько 14:00 на 437-му кілометрі автодороги Н-08вказаний автомобіль зупинили працівники поліції, які при огляді особистих речей ОСОБА_5 виявили та вилучили у нього цей медичний шприц із наркотичним засобом.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження черезістотні порушення кримінального процесуального закону.

На думку засудженого, висновки суду першої інстанції про його винуватість                у вчиненні злочину ґрунтуються на недопустимих доказах.Зокрема, зазначає про те, щовсупереч вимогам статей 233, 234, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК)огляд автомобіля працівники поліції провелибез згоди власника транспортного засобу ОСОБА_7 та без ухвали слідчого судді. Крім того, без дозволу суду працівники поліції провелиійого ( ОСОБА_5 ) особистий обшук. Тому він вважає, що висновок експерта, зроблений на підставі дослідження речовини, вилученоїу нього під час обшуку, в силу ч. 5 ст. 101 КПК також не може бути визнано допустимим доказом.

Також зауважує, що при перегляді вироку суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив йому в дослідженні доказів у справі, чим, на думку засудженого, порушив вимоги ст. 404 КПК, а тому постановлене цим судом рішення не може вважатися законним.

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 вимоги своєї касаційної скаргипідтримав, просив судові рішення скасувати і закрити кримінальне провадження.

Прокурор виступила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається з матеріалів справи, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 було розглянуто судом першої інстанції в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК.

Відповідно до вказаної норми суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівіву добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Цих вимог закону місцевий суд повністю дотримався.

Так, у судовому засіданні 18 серпня 2017 року ОСОБА_5 повністю визнав свою винуу скоєному кримінальному правопорушенні, у зв`язку з чим суд, урахувавши думки учасників процесу, прийняв рішення про проведення судового розгляду у спрощеному порядку, без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

При цьому, як убачається з журналу судового засідання і технічного записуна носії інформації в матеріалах провадження, суд належним чином роз`яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та з`ясував, що всі учасники судового процесу правильно розуміють зміст цих обставин.

Переконавшись у добровільності такої позиції учасників, суд провів розгляд справи відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.

При таких обставинах місцевий суд постановив вирок у справі з додержанням норм закону, і його зміст повністю відповідає вимогам статей 370, 374 КПК.

При перегляді справи за апеляційною скаргоюзасудженого, доводи в якійє аналогічними доводам уйого касаційній скарзі,суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання місцевим судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК та обґрунтовано зазначив, що оскільки під час розгляду справи в суді першої ОСОБА_8 свою вину визнав повністю і не вважав за потрібне досліджувати зібрані в ній докази, так як цілком погоджувався із пред`явленим обвинувачення, то в силу ч. 2 ст. 394 КПК він позбавлений можливості оскаржувати в апеляційному порядку встановлені вироком суду обставини, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких за згодою всіх учасників було визнано судом недоцільним.

Ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено відповідні мотиви, якими керувався цей суд при постановленні свого рішення, та підстави, на яких  засудженому  було відмовлено в задоволенні його апеляційної скарги.

Наведені у касаційній скарзі засудженого доводи не спростовують правильностівисновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у судових рішеннях, та не ставлять під сумнів їх законність.

При перевірці матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив порушень норм матеріального права чи істотних порушень норм процесуального права, які би тягнули за собою зміну або скасування оскаржуваних судових рішень, а тому підстав для задоволення касаційної скаргизасудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441 КПК,Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення,а вирок  Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської областівід 21 листопада 2017 року щодо нього – без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                ОСОБА_3