Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

21 березня 2019 р.

м. Київ

справа № 667/1148/16-к

провадження № 51-8152км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                          ОСОБА_1 ,

суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув  у  відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015230020002581, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої  та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 26 січня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Речові докази, а саме: човен з двигуном постановлено вважати повернутими ОСОБА_6 , а  сітку - знищити.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року вирок змінено в частині вирішення питання про речові докази. Човен марки "Крим" із підвісним двигуном марки "Хонда" постановлено  конфіскувати на підставі ст. 100 КПК України. У решті вирок залишено без зміни.

За вироком ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 травня 2015 року о 05.55 год., застосовуючи дюралевий човен марки "Крим" з підвісним двигуном марки "Хонда" потужністю 9,9 к.с., перебуваючи на річці Дніпро в районі острова Малий Потьомкінській Комсомольського району м. Херсона, умисно, без передбаченого законом дозволу, забороненим способом лову із застосуванням заборонених знарядь лову, а саме мисинової сітки, здійснив незаконний вилов риби, спричинивши державі в особі Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області істотну шкоду на загальну суму 48085 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що на час апеляційного розгляду кримінального провадження минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, однак апеляційний суд зазначеного питання не вирішив. Окрім того, вважає, що апеляційний суд вирішуючи питання про долю речових доказів, а саме про конфіскацію човна з двигуном, погіршив становище засудженого, а тому мав скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, а не ухвалою змінювати рішення суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_7 вважала, що касаційна скарга є обґрунтованою та просила її задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Кримінально-правова оцінка діянь ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 249 КК України у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Доводи касаційної скарги прокурора про допущення апеляційним судом істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при перегляді вироку місцевого суду в частині рішення про долю речових доказів,  є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, якщо така зміна не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до вироку ОСОБА_6 здійснював незаконне рибальство, застосовуючи човен з підвісним двигуном та мисинову сітку.

Постановою слідчого від 15 липня 2015 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні вилучені у ОСОБА_6 знаряддя лову, а саме: мисинову сітку та човен марки "Крим" із двигуном "Хонда".

При постановленні вироку місцевий суд при вирішенні питання щодо речових доказів, ухвалив: човен із підвісним двигуном повернути ОСОБА_6 , а  сітку - знищити.

Прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду в частині вирішення долі речових доказів, просив скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий, яким у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України конфіскувати човен із підвісним двигуном. За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора її було задоволено частково, ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду було змінено в частині вирішення питання щодо речових доказів, а саме щодо конфіскації човна із підвісним двигуном.

Отже, переглядаючи вирок суду першої інстанції та встановивши, що питання про долю речових доказів вирішене судом неправильно, апеляційний суд, керуючись положеннями п.4 ч.1 ст.408 КПК України, вніс у це рішення відповідні зміни. В контексті положень статей 420, 421 КПК України зміна вироку щодо ОСОБА_6 в частині рішення суду про долю речових доказів не призвела до погіршення правового становища обвинуваченого, а тому постановлення апеляційним судом такого рішення у формі ухвали не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Щодо доводів прокурора про те, що апеляційний суд не застосував закон України про кримінальну відповідальність щодо звільнення засудженого від кримінальної відповідальності,  слід зазначити таке.

Правові підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності передбачені у статті 49 КК України. Так, згідно з пунктом 2 частини 1 цієї статті, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Порядок вирішення судом питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності визначений кримінальним процесуальним законодавством.

Зокрема, положеннями ст.285 КПК України встановлено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

При цьому положення ч.4 ст.286 КПК України зобов`язують суд невідкладно розглянути клопотання сторони кримінального провадження про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом.

Водночас, закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку (ч.8 ст.284, ст.285 КПК України). За вироком суду, на підставах, передбачених статтею 49 КК України, особа може бути звільнена від покарання (ч.4 ст.74 КК України).

Отже, обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення, так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку.

Однак, не дивлячись на те, що під час перегляду вироку в апеляційному суді виникли підстави для застосування щодо ОСОБА_6 положень ст.49 КК України, апеляційний суд викладених вище вимог кримінального процесуального закону не виконав, право на звільнення від кримінальної відповідальності та його юридичні наслідки обвинуваченому не роз`яснив та не з`ясував його думку щодо реалізації цього права.

Тим самим суд апеляційної інстанції належним чином не з`ясував обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування щодо ОСОБА_6 положень ст.49 КК України, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості застосувати ці положення самостійно  в цьому конкретному провадженні.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, з урахуванням вищевикладеного, є істотними, а тому на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід виконати вказівки суду касаційної інстанції та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8                                        ОСОБА_2                                  ОСОБА_3