Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 233/211/17

провадження № 51-632 км 17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                         ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                               ОСОБА_5 ,

захисника                               ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050380001113, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Іванопілля Костянтинівського району Донецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року ОСОБА_8 засуджено за: ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року вирок суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України скасовано. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 27 серпня 2016 року близько 08.00 год., на залізничному вокзалі у м. Костянтинівці Донецької області, незаконно придбав у провідника потягу психотропну речовину– амфетамін, вагою 5,4483 г, що є великим розміром, яку перевіз до місця свого проживання – будинку АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без мети збуту та яку було виявлено працівниками поліції 10 вересня 2016 року при огляді речей у ОСОБА_8 . Крім того, також було виявлено у засудженого гранату Ф-1 із запалом, яку він незаконно придбав, зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, не зваживши на те, що апеляційна скарга прокурора містила вимоги про призначення ОСОБА_8 остаточного покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки 6 місяців. Таким чином, апеляційний суд вийшов за межі апеляційних вимог та погіршив становище обвинуваченого, що є порушенням положень ч. 2 ст. 404, ч. 1 ст. 421 КПК України. Крім того, стверджує, що вирок апеляційного суду викладено у спосіб, який не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК України, оскільки скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, не ухвалив рішенням про визнання його винуватим, не вказав відповідні статті обвинувачення та остаточну міру покарання.

Під час касаційного розгляду прокурор частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення в частині невідповідності вироку апеляційного суду вимогам статей 374, 420 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 під час касаційного розгляду вважав, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальних правопорушенях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 309 і ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги заступника прокурора Донецької області про порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПКУкраїни вирок апеляційного суду повинен відповідати загальним вимогам до вироків, викладеним у ст. 374 КПКУкраїни. Зокрема, у п. 2 ч. 4 ст. 374 КПКУкраїни передбачено, що в резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, серед іншого: рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; покарання, призначене за кожним з обвинувачень, визнаних судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбування покарання тощо.

Колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону відповідає.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, скасував вирок місцевого суду не в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, як зазначає у своїй касаційній скарзі прокурор, а лише в частині звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що відсутність вказівки щодо призначення засудженому покарання за вчинений злочин у резолютивній частині вироку апеляційного суду, про яку зазначає прокурор, не свідчить про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки вирок суду першої інстанції в цій частині залишився без зміни.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України про вихід за межі апеляційної скарги прокурора при постановленні вироку, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Так, суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 309 і ч. 1 ст. 263 КК України та призначив, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Прокурор, не погодившись з рішенням місцевого суду, подав апеляційну скаргу з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. На думку прокурора, місцевим судом неправильно було застосовано положення ст. 75 КК України. Вважав, що вирок суду першої інстанції необхідно скасувати і ухвалити свій (апеляційного суду), призначивши ОСОБА_8 покарання за: ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Як убачається зі змісту мотивувальної частини вироку суду апеляційної інстанції, останній визнав вид та розмір покарання, яке було призначено місцевим судом ОСОБА_8 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309. Ч. 1 ст. 263 КК України, таким, що відповідає положенням статей 50, 65 КК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційним судом не порушено вимоги ст. 404 КПК України.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду – зміні чи скасуванню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                               ОСОБА_3