Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

справа № 653/2061/17

провадження № 51-9587 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання        ОСОБА_4 ,

прокурора                                          ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого                                     ОСОБА_6 ,

захисника                                          ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого                        ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 вересня 2018 року  в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                       № 12017230000000192,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 04 червня                     2018 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 років  позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 та стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 1651 грн в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 70000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_9 та стягнуто з ОСОБА_6 на її користь 13682 грн в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та 70000 грн в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винуватим та засуджений за  те, що                   12 травня 2017 року близько 07.20 год., керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21073", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі "М-18 Харків - Сімферополь" зі сторони м. Мелітополя в напрямку м. Генічеська в районі                           с. Муравейник,  порушив вимоги підп. "б"  п. 2.3, п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, в результаті чого, допустив зіткнення з колісним трактором "МТЗ-82.1", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_10 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажирам автомобіля "ВАЗ 21073" - потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці події.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати постановлені відносно нього судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, якими не погоджується з призначеним йому покаранням, посилаючись на  його суворість. Вважає, що у суду було достатньо підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України. Також вважає, що в суді першої інстанції в кримінальному провадженні брав участь прокурор, який не мав на це повноважень.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7  також просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості. Вважає, що суд формально врахував наявні в справі дані про особу засудженого, а тому призначив занадто суворе покарання ОСОБА_13 . Посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні відомості про повноваження прокурора, який підтримував обвинувачення в суді. Зазначає, що аудіозапис судового засідання від 04 червня 2018 року не прослуховується. Крім того, вказує, що апеляційний суд допустив порушення права засудженого на захист, оскільки розглянув провадження за відсутності одного із захисників засудженого – адвоката ОСОБА_14 , від послуг якого він не відмовлявся.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та його захисник                          ОСОБА_7 підтримали подані ними касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Потерпіла ОСОБА_9 надіслала заперечення на касаційні скарги в яких, посилаючись на безпідставність наведених стороною захисту доводів, просила залишити їх без задоволення, а також навела доводи щодо необхідності  стягнення на її користь більшої суми заподіяної матеріальної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_8 також надіслала заперечення на касаційні скарги та, зазначаючи про те, що засуджений не відшкодував заподіяної шкоди, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_6 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у                                  ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання, суд, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, врахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого                   ОСОБА_6 злочину, наслідком яких стала загибель двох людей, дані про особу винного,  який раніше не судимий, злочини вчинив вперше та з необережності, позитивно характеризується за місцем проживання, на спеціальних обліках не перебуває, частково визнав свою вину у скоєному та відшкодував частину заподіяної матеріальної шкоди потерпілій. Суд обґрунтовано визнав обставиною, яка пом`якшує покарання – щире каяття.  При обранні виду та розміру покарання взяв також до уваги відсутність обставин, які обтяжують покарання і позицію потерпілих, які просили призначити покарання у виді реального позбавлення волі.

Врахувавши всі зазначені обставини, в тому числі і ті, на які посилаються  захисник і засуджений у касаційних скаргах, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши ОСОБА_6 покарання у межах санкції статті інкримінованого злочину, не знайшовши, при цьому, підстав для застосування положень ст. 69 КК України, а також для звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_6 покарання є обґрунтованим, законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням зазначеного, підстав для задоволення скарг захисника та засудженого про пом`якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені засудженим в апеляції доводи, які, за своїм змістом, аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції   сторони захисту ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Що стосується посилань у касаційних скаргах про відсутність в матеріалах провадження відомостей про повноваження прокурора, який підтримував обвинувачення в суді, то вони є безпідставними та спростовуються наявною в справі постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 30 червня 2017 року (а.с. 21-22). Не знайшли свого підтвердження також посилання в касаційній скарзі захисника про те, що аудіозапис судового засідання від 04 червня 2018 року не прослуховується.

Крім того, необґрунтованими є доводи касаційної скарги захисника про порушення права на захист ОСОБА_6 апеляційним судом в зв`язку з тим, що справу розглянуто за відсутності одного із його захисників - адвоката                         ОСОБА_14 , оскільки з зафіксованого на технічному носії інформації перебігу судового засідання 25 вересня 2018 року убачається, що суд з`ясував позицію  засудженого з приводу можливості розгляду провадження за відсутності вказаного захисника, який вважав за можливе розглядати справу без нього та, при цьому, за наявності іншого захисника – ОСОБА_15 .

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для  скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог сторони захисту  немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 04 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а  касаційні скарги засудженого                       ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                           ОСОБА_16                                   ОСОБА_3