Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 р.

м. Київ

Справа № 759/16519/16-к

Провадження № 51-7597 км 18

Верховний   Суд   колегією   суддів  Першої   судової   палати

Касаційного   кримінального   суду   у   складі:

головуючого судді                                           ОСОБА_1 ,

суддів:                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                   ОСОБА_4 ,

прокурора                                                ОСОБА_5 ,

засудженої                                                           ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                                                 ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки та мешканки

АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року та визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_6 у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 04 травня 2017 року по 20 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, з 21 червня 2017 року по дату набрання вироком законної сили – з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року вирок суду першої інстанції змінено, зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 04 травня 2017 року по 31 травня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 07 листопада 2016 року приблизно о 15.00, перебуваючи у м. Києві, повторно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою 0,093 г, у невстановленої особи за 150 грн, і незаконно зберігала його при собі без мети збуту до виявлення та вилучення працівниками поліції.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із постановленим щодо ОСОБА_6 рішенням апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України та безпідставно зарахував до строку покарання ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення з 04 травня 2017 року по 31 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, при цьому належним чином не мотивувавши свого рішення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Засуджена і захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони не заслуговують на увагу.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі є "іншим кримінально-правовим наслідком діяння" в розумінні вказаної норми закону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Частиною 2 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, який передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи в розумінні ст. 5 КК України.

Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 року є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинила злочин до 20 червня 2017 року і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року.

З огляду на викладене, Суд уважає, що суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 врахував положення частини 2 статті 4, частин 1, 2 статті 5 КК України та обґрунтовано застосував закон України про кримінальну відповідальність – ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року), тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                            ОСОБА_2                                   ОСОБА_3