Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 березня 2019 року

м. Київ

справа № 185/3617/16-к

провадження № 51-1367км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1

суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

прокурора                                                     ОСОБА_5 ,

засудженого                                                ОСОБА_6 ,

захисника                                                      ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від

12 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12016040370000148 від 20 січня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий народився та проживає у м. Павлограді Дніпропетровської області, не працюючого, неодноразово судимого, останнього разу: вироком Волноваського районного суду Донецької області від 12 січня 2015 року за ч. 2 ст. 185 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік; вироком Волноваського районного суду Донецької області від 03 лютого 2015 року за

ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 186,                        ч. 2 ст. 187 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

25 травня 2016 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 152 КК – на строк 6 років,

- за ч. 2 ст. 186 КК – на строк 5 років,

- за ч. 2 ст. 187 КК – на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю.

Судом вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимим, у тому числі й за злочини проти власності та статевої свободи і недоторканності особи, маючи непогашену та незняту судимість, будучи, особою, яка раніше вчинила розбій, здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, а саме: 12 січня 2016 року приблизно

о 19-й годині, знаходячись біля будинку № 9 вул. Ватоліна у м. Павлограді Дніпропетровської області, вдаривши один раз кулаком в обличчя ОСОБА_8 , від чого остання впала, схопив її за горло, придушуючи її шию, витягнув з кишені її куртки мобільний телефон "LG-L60i" та 300 грн з її гаманця, завдавши потерпілій матеріальної шкоди у розмірі 2424,15 грн.

Крім того, ОСОБА_6 16 січня 2016 року приблизно о 14-й годині, знаходячись на сходинковому майданчику 1-го під`їзду будинку АДРЕСА_1 , з метою відкритого викрадення чужого майна, декілька разів кулаком вдарив у обличчя та грудну клітину ОСОБА_9 , після чого витягнув з кишені його сорочки 100 грн та залишив місце злочину, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, 20 січня 2016 року приблизно о 16.30 год. ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку № 112 вул. Озерної у м. Павлограді з метою відкритого викрадення чужого майна, кулаком вдарив ОСОБА_10 в обличчя, від чого той впав, після чого ще тричі вдарив кулаком в обличчя потерпілого, зняв з його правої руки золоту обручку, спричинивши йому матеріальної шкоди у розмірі 3172,50 грн.

Цього ж дня, о 17.40 год. ОСОБА_6 , з метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 422 на вул. Дніпровській у м. Павлограді вдарив

ОСОБА_11 у голову, від чого та упала. Після цього, ОСОБА_6 , кілька разів вдаривши ОСОБА_11 в обличчя, відкрито заволодів її майном, а саме: золотою прикрасою з білим камінцем, жіночою сумкою, рукавичками, сережками з камінням білого кольору, норковою шапкою, гаманцем, золотими сережками, золотим ланцюжком, золотим браслетом, срібними ланцюжком та хрестиком, мобільним телефоном з сім-картою у ньому, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 27 838,10 грн.

21 січня 2016 року приблизно о 21.50 год. ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля будинку № 104 на вул. Горького у м. Павлограді, наздогнавши

ОСОБА_12 , схопивши її ззаду за шию, приставив їй до скроні запальничку, яку остання з урахуванням обставин та темного часу доби, сприйняла за зброю. При цьому, ОСОБА_6 , погрожуючи вбивством, наказав ОСОБА_12 мовчати і прямувати до цегляної стіни приміщення меблевої фабрики, де, погрожуючи потерпілій застосуванням насильства, небезпечного для її життя і здоров`я, відкрито заволодів її майном, а саме: мобільним телефоном, золотими сережками, срібним кулоном та грошима, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 11 299,05 грн.

Після цього, ОСОБА_6 , погрожуючи ОСОБА_12 вбивством, зґвалтував потерпілу.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року  вказаний вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано,  ОСОБА_6 призначено нове покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 152 КК – на строк 6 років, за ч. 2 ст. 186 КК – на строк 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК – на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією  майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК, за сукупністю вироків до призначеного покарання, ухвалено додатково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржений вирок апеляційного суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок м`якості.

Потерпіла ОСОБА_12 у своїй заяві просить задовольнити касаційну скаргу прокурора у повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити у повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_6 просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни.

Захисник  ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення щодо його підзахисного без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, засудженого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186,                          ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 152 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, то вони є обґрунтованими.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень кримінального закону є тяжким, дані про особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі й за вчинення злочинів проти власності та злочинів проти статевої свободи та недоторканності особи, не працює, є неодруженим, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття, повне визнання своєї вини у вчиненому та активне сприяння у встановленні істини у кримінальному провадженні, а обставиною, що його обтяжує, - вчинення кримінальних правопорушень за епізодом протиправних дій щодо ОСОБА_12 у стані алкогольного сп`яніння.

Зваживши на наведене, а також на обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у межах санкцій інкримінованих йому статей, застосувавши при цьому положення ст. 70 КК, визначивши йому остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за  апеляційною скаргою прокурора, скасував вирок районного суду в частині призначення покарання, дійшовши висновку про необхідність при призначенні винному покарання застосування також положень ст. 71 КК та призначення останньому покарання у тому числі й за сукупністю вироків, оскільки ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення у період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком.

При цьому, як видно зі змісту оскарженого вироку, фактично суд апеляційної інстанції погодився з видом та розмірами покарань, призначеними судом першої інстанції.

Разом з тим, з огляду на дані, що характеризують особу засудженого ОСОБА_6 , неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів, вчинення нових злочинів під час іспитового строку, що свідчить про його стійке небажання ставати на шлях виправлення, а також з огляду на те, що він неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі, але належних висновків для себе не зробив, характер, спосіб вчинених протиправних діянь, кількість їх епізодів та вчинення у стані алкогольного сп`яніння, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що призначення винному покарання за вчинені кримінальні правопорушення у розмірах наближених до мінімальних меж, передбачених санкціями частин інкримінованих ОСОБА_6 статей закону України про кримінальну відповідальність, не є співмірним вчиненим злочинним діянням, за своїм видом і розміром є явно несправедливим через м`якість.

При цьому, як видно з матеріалів провадження, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за  апеляційною скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції, належним чином викладені у ній доводи не перевірив, своє рішення, всупереч вимогам ст. 419 КПК,  не обґрунтував, належних й достатніх мотивів спростування доводів не навів. У тому числі, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи прокурора про те, що ОСОБА_6 кілька епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, вчинив щодо осіб похилого віку та не врахував позицію потерпілих щодо покарання, яке необхідно призначити винному.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та даних про особу засудженого, внаслідок м`якості, є обґрунтованими. А рішення апеляційного суду, всупереч вимогам ст. 419 КПК, належним чином не обґрунтоване, винесене без наведення достатніх мотивів спростування цих доводів.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок апеляційного суду – скасуванню у зв`язку з необхідністю посилення покарання та істотними порушеннями кримінального процесуального закону, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати наведене, ретельно дослідити всі докази у провадженні та, в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 438 КПК, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу заступника прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року щодо                 ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної  інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                       ОСОБА_13