Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

м. Київ

справа № 425/1929/16-к

провадження № 51-6322км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                          ОСОБА_1 ,

суддів                                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретарясудового засідання                             ОСОБА_4 ,

прокурора                                                               ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження,внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016130370001177, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Кремінського району Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі — КК),

за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді провадження в судах першої й апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 3 листопада 2017 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК за недоведеністю вчинення ним злочинута виправдано.

Апеляційний суд Луганської області 5 березня 2018 рокувирок щодо ОСОБА_6 залишив без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 29 квітня 2016 року близько 16:30, перебуваючи біля будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , під час сварки з колишньою дружиною на ґрунті неприязних відносин умисно завдав потерпілій ОСОБА_7 удару кулаком в обличчя, заподіявши легких тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток носа без зміщення, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційний суд:

- всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК)не проаналізував усіх порушених в апеляційних скаргах питань, не навів мотивів неврахування окремих доказів, а саме показань ряду свідків, які повністю узгоджуються з показаннями потерпілої та проведеними слідчими діями;

- не навів в ухвалі мотивів щодо спростування позиції потерпілої;

- обмежився лише наведенням загального формулювання про правильність висновків суду першої інстанції щодо недоведеності винуватості обвинуваченого, при цьому не розкрив суті зібраних у провадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами в апеляційних скаргах та не розглянув доводів прокурора щодо наявності в матеріалах провадження достатніх та допустимих доказів стосовно винуватості ОСОБА_6 ;

- без належного вмотивування дійшов висновку про відсутність процесуальних документів, що підтверджують повноваження та підстави для проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, проте в ході апеляційного розгляду прокурором надано такі документи, а саме заяву потерпілої, відповідне повідомлення про початок та доручення проведення досудового розслідування, та наведено доводи щодо необґрунтованої оцінки судом зазначеного питання;

- вказав на необґрунтованість наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів про відсутність частини звукозапису фіксації судового розгляду, під час якого досліджувалися письмові докази сторони обвинувачення, що не відповідає дійсності.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу надійшло заперечення від виправданого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Доводи у скарзі прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК, оскільки в ухвалі не зазначено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні цього судового рішення, та підстав, на яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, є безпідставними.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

В силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст.125 КК, може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.

З матеріалів провадження вбачається, що апеляційний суд проаналізував належним чином встановлені фактичні дані кримінального провадження, наявні у провадженні докази, мотиви, з яких суд першої інстанції виходив при постановленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , та встановив, що висновок суду у вироку про недоведеність вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, є обґрунтованим та належним чином умотивованим.

Суд першої інстанції встановив, що 30 квітня 2016 року Сєвєродонецьким ВП ГУНП в Луганській області зареєстровано кримінальне провадження №12016130370001177 за ч.1 ст. 125 КК на підставі телефонного повідомлення з травмпункту м. Сєвєродонецька про надання медичної допомоги ОСОБА_8 , яка отримала тілесні ушкодження від свого чоловіка ОСОБА_6 .

Цього ж дня Рубіжанським ВП ГУНП в Луганській області зареєстровано кримінальне провадження №12016130330000498 за ч.2 ст. 125 КК на підставі телефонного повідомлення із приймального відділення центральної міської лікарні м. Рубіжного про те, що невстановлена особа заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_8 у вигляді закритого перелому кісток носу.

Також суд першої інстанції виявив порушення, допущені під час досудового розслідування зазначеного провадження.

Так, у матеріалах провадження міститься заява потерпілої ОСОБА_9 на ім`я слідчого від 26 травня 2016 року з проханням притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. При цьому досудове розслідування у межах кримінального провадження, зареєстрованого за №12016130330000498, проводилося слідчим СВ Рубіжанського ВП ГУНП в Луганській області ОСОБА_10 на початку травня 2016 року без письмової заяви потерпілої, тобто без наявності на те правової підстави. Слідчий ОСОБА_10 6 травня 2016 року допитав ОСОБА_7 , як потерпілу, після чого провів допити свідків, призначив судово-медичну експертизу та отримав її висновки, при цьому всі слідчі дії виконувались стосовно ОСОБА_7 , а не                      ОСОБА_9 .

25 травня 2016 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 12016130330000498 і цього ж дня складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12016130370001177. При цьому 13 березня 2017 року перший заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області вніс зміни до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12016130330000498, а 21 липня 2017 року прокурор вніс до суду обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням у кримінальному провадженні № 12016130370001177.

Суд встановив, що в матеріалах провадження відсутня попередня заява потерпілої, на підставі якої було розпочато досудове розслідування та про наявність якої стверджували в судах першої та апеляційної інстанцій прокурор та потерпіла. Також судам першої та апеляційної інстанцій не було надано процесуального документа про об`єднання проваджень № 12016130330000498 та № 12016130370001177 і даних про відкриття сторонам кримінального провадження цих документів у порядку ст. 290 КПК.

Відповідно до п. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК), суд може обґрунтовувати свої висновки лише доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Однак прокурор як учасник процесу не вжив заходів для відкриття у судовому засіданні додаткових матеріалів за їх наявності.

Судом першої інстанції встановлено, що всі слідчі (розшукові) дії проведено у рамках кримінального провадження за №12016130330000498, тому за відсутністю даних про об`єднання зазначених проваджень отримані внаслідок проведення таких слідчих дій докази не можуть бути використані у кримінальному провадженні за № 12016130370001177.

Крім того, суд першої інстанції у вироку дав детальну та повну оцінку всім доказам (показанням обвинуваченого, потерпілої, свідків, висновку експертизи) та вказав підстави, на яких вважає їх недопустимими, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Отже, за наявності вищевказаних істотних порушень кримінального процесуального закону з боку сторони обвинувачення апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за недоведеністю вчинення ним злочину та залишив вирок без змін.

Що стосується доводів прокурора щодо відсутності технічної фіксації частини судового засідання суду першої інстанції, в якому досліджувалися докази, надані стороною обвинувачення, то суд апеляційної інстанції, дослідивши архівну копію звукозапису, встановив наявність фіксації проведення дослідження тих обставин, на які посилається у своїй апеляції прокурор. Зі змісту звукозапису вбачається, що прокурор у судовому засіданні двічі підтвердив, що досліджено всі докази. Крім того, прокурор у скарзі не вказав, яким чином його доводи в цій частині впливають на законність судового рішення, при тому що досудове розслідування провадження розпочалося без заяви потерпілої.

З матеріалів провадження вбачається, що апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог КПК. При цьому, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Інші доводи касаційної скарги прокурора в цілому не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статті 419 КПК.

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Судом не виявлено.

Таким чином, підстав для задоволення скарги не встановлено.

Керуючись статтями 369,433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 каровець                                     ОСОБА_2                                 ОСОБА_3