Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

19 березня  2019 р.

м. Київ

Справа №378/298/16-к

Провадження № 51-6598км18

Верховний Суд  колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                 ОСОБА_5 ,

захисника                 ОСОБА_6 ,

потерпілого              ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013100280000424за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2017 рокуОСОБА_8 визнано винуватими і засуджено:

– за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_8 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

– за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

– за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року  року зазначений вирок щодо ОСОБА_8  змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Покарання за ч.1 ст.121 КК України залишено у виді та розмірі, визначеному судом першої інстанції, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 119 КК України остаточно визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 років.

В решті  вирок щодо ОСОБА_8 залишено без змін.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

Рішенням першої сесії шостого скликання Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області № 2 від 13 листопада 2010 року ОСОБА_8 визнано обраним депутатом вказаної ради по виборчому округу № 6.

09 грудня 2013 року приблизно о 15:00 год. ОСОБА_8 , будучи депутатом Розумницької сільської ради, знаходячись поблизу адміністративної будівлі вказаної ради по АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин під час сварки, умисно наніс ОСОБА_7 кілька ударів руками в область голови та грудної клітини, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

09 грудня 2015 року приблизно о 16:30 год. ОСОБА_8 , знаходячись на території домоволодіння за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_9 , умисно наніс їй один боковий удар лівою рукою в область правого плеча, від якого остання впала на землю, після чого наніс їй не менше 20 ударів ногами в ліву та праву частини тулубу спереду, у верхні та нижні кінцівки, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

09 грудня 2015 року приблизно о 16:40 год. ОСОБА_8 зайшов до будинку за місцем свого проживання, де вже перебувала його мати ОСОБА_10 , яка біля ванної кімнати надавала допомогу ОСОБА_9 .

Знаходячись у вказаному будинку, ОСОБА_8 , будучи обізнаним щодо безпеки поводження з вогнепальною мисливською зброєю, свідомо взяв у спальній кімнаті належну йому заряджену мисливську рушницю "ТОЗ-61", яку почав демонструвати ОСОБА_9 , засвідчуючи серйозність намірів її застосування в разі неотримання від останньої позитивної відповіді щодо невживання алкогольних напоїв.

Не отримавши позитивної відповіді, ОСОБА_8 підійшов до ванної кімнати будинку, де звівши курок у положення готовності до пострілу, здійснив один постріл в ОСОБА_9 , спричинивши останній тілесне ушкодження, від якого вона померла на місці події.

Суд апеляційної інстанції, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК України  на ч. 1 ст. 119 КК України,  визнав доведеним такі обставини.

09 грудня 2015 року приблизно о 16:40 год. ОСОБА_8 після умисного нанесення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, зайшов до будинку АДРЕСА_1 , де його мати ОСОБА_10 надавала допомогу ОСОБА_9 .

Будучи обізнаним із правилами поводження з мисливською вогнепальною зброєю та безпечним її використанням, ОСОБА_8 взяв у спальній кімнаті належну йому мисливську рушницю "ТОЗ-61", помилково вважаючи, що вона розряджена. Маючи намір налякати ОСОБА_9 та отримати внаслідок цього від неї обіцянку припинити вживати алкогольні напої, не переконавшись у тому, що рушниця розряджена, яка насправді була заряджена бойовим мисливським патроном, не маючи умислу на умисне вбивство ОСОБА_9 , не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді її смерті, хоча повинен був і мав можливість їх передбачити, тримаючи рушницю в руках, звівши курки рушниці та поклавши палець руки на спускові гачки, демонструючи цим самим серйозність своїх намірів, підійшов до останньої та направивши ствол рушниці в напрямку ОСОБА_9 став висловлювати їй погрози, викликані вживанням нею алкогольних напоїв. При цьому ОСОБА_9 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, реально сприймаючи погрози ОСОБА_8 , схопившись за дуло рушниці, розвернула його дещо у проекцію своєї шиї та випадково потягнула на себе, від чого стався постріл, у зв`язку з тим, що палець ОСОБА_8 лежав на спускових гачках, а курки були зведені. Внаслідок пострілу ОСОБА_9 отримала вогнепальне поранення шиї та грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів, від якого померла на місці події.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в цьому суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого внаслідок м`якості. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційним судом не надана належна оцінка дослідженим доказам, зокрема наявності суперечностей в показаннях ОСОБА_8 , наданих під час проведення слідчого експерименту, та при розгляді провадження в суді першої інстанції, та їх неузгодженості з показаннями свідка ОСОБА_10 , внаслідок чого, на думку прокурора, було безпідставно перекваліфіковано дії ОСОБА_8 з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України. Посилається на те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання апеляційним судом не було враховано тяжкості вчинених умисних злочинів, того, що за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_8 вину не визнав, що потягло призначення надмірно м`якого покарання. Вказує про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції, та всупереч вимогам п. 3 ч. 1 ст. 372 КПК України відсутність у вступній частині оскаржуваного судового рішення зазначення  номеру кримінального провадження щодо ОСОБА_8 .

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Захисник ОСОБА_6 висловив доводи щодо необґрунтованості касаційної скарги сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження,  перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційної скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_8 захисникподав апеляційну скаргу, в якій окрім іншого, стверджував про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України і необхідності їх перекваліфікації на ч. 1 ст. 119 КК України.

Суд апеляційної інстанції, дослідив докази у провадженні та встановив обставини вчинення ОСОБА_8 вбивства ОСОБА_9 , визнавши доведеним, що ОСОБА_8 не мав умислу на вбивство ОСОБА_9 та вчинив його з необережності.

Разом з тим, перекваліфіковуючи дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України, апеляційний суд вказав, що у ході вчинення злочину ОСОБА_8 взяв рушницю, підійшов до потерпілої, наставив рушницю у її сторону в безпосередній близькості до неї, тримав пальці на спускових гачках, звів спускові гачки, не перевірив те, у зарядженому чи не зарядженому стані знаходиться рушниця, та що аналіз цих дій та наведених доказів не дає підстав стверджувати те, що ОСОБА_8 не передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді настання смерті ОСОБА_9 .

Таким чином, апеляційний суд в ухвалі описав наявність у ОСОБА_8 непрямого умислу на вбивство ОСОБА_9 , про який раніше вказував місцевий суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Отже апеляційний суд дійшов суперечливих висновків щодо форми вини ОСОБА_8 .

Окрім того, як правильно зазначається у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, не надав належної оцінки наявним суперечностям у показаннях ОСОБА_8 , наданих при відтворенні обстановки та обставин події та в суді першої інстанції, та свідка ОСОБА_10 .

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, які допустив апеляційний суд при розгляді провадження щодо ОСОБА_8 , є істотними, оскільки перешкодили постановити законне та обґрунтоване судове рішення та потягли передчасний висновок про неправильне застосування місцевим судом кримінального закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки суд касаційної інстанції в силу ч. 1 ст. 433 КПК України є судом права, а не факту, не уповноважений здійснювати судове слідство та досліджувати безпосередньо докази, давати їм оцінку з точки зору достовірності, допущені порушення не можливо виправити на стадії касаційного провадження.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в цьому суді.

При новому апеляційному розгляді суду належить перевірити доводи апеляційної скарги, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, а також з урахуванням усіх обставин постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 із метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим їм обвинуваченням, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_8 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2018 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_8 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                          ОСОБА_3