Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

31 січня 2019 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча                               ОСОБА_1 ,

судді:                                                ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор                                          ОСОБА_5 ,

захисник                                          ОСОБА_6 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060250000511,

відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник виклав вимогу про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, мотивуючи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильною кваліфікацією дій засудженого за ознакою "вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння", яку вважає недоведеною. Наведене неправильне застосування закону призвело до порушення прав засудженої особи, що позбавлена права на застосування до неї положень акта амністії. Зазначив про недотримання апеляційним судом повною мірою положень ст. 419 КПК України.

2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Суд першої інстанції

За вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Також вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів.

2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується

Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 07 червня 2018 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а апеляційну скаргу захисника задовольнив частково.

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано, в цій частині призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Виключено з мотивувальної частини вироку висновок суду про те, що "заподіяне потерпілому ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження – потягло його смерть".

У решті вирок суду залишено без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами

18 липня 2016 року приблизно о 13-й год. на 40 км + 685 м автодороги сполученням Виступовичі – Житомир поблизу с. Д. Гай Овруцького району ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2106 (державний номерний знак НОМЕР_1 ), та рухаючись у напрямку с. Виступовичі Овруцького району, всупереч вимогам пп. "а" п. 2.9, пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху не врахував дорожніх умов та дорожньої обстановки, внаслідок чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення із автомобілем марки ВАЗ-2101 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Порушення водієм ОСОБА_7 зазначених положень Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, тобто отриманням ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Захисник у засіданні касаційного суду підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі.

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів захисника в касаційній скарзі.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки правильності застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме правильності інкримінування засудженому перебування на час вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій та призначене за вказаним законом покарання.

5.2 Щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність

Доводи, наведені у скарзі захисника, щодо недоведення належними й допустимими доказами факту перебування ОСОБА_7 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими з огляду на таке.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов правильного висновку щодо вчинення злочину ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, що враховано і як обставину, яка обтяжує покарання.

Суд касаційної інстанції не оцінює докази, а виходить з обставин, установлених судом.

При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження, стан сп`яніння ОСОБА_7 підтверджено: даними листа-відповіді Овруцької центральної лікарні про вміст етилового спирту у крові в концентрації 1,19 ‰ (а.к.п. 128, т. 1); даними листа-відповіді Овруцької районної лікарні щодо стаціонарного лікування хворого ОСОБА_7 , аналіз крові якого на алкоголь від 18 липня 2016 року свідчить про 1,19 ‰ вмісту алкоголю в крові (а.к.п. 133, т. 1); токсикологічним дослідженням крові від 18 липня 2016 року о 13 годині 35 хвилин про виявлення алкоголю в концентрації 1,19 ‰ (а.к.п. 134, т. 1); цими ж документами, отриманими на запити суду (а.к.п. 57, 61, 79, т. 2).

Перераховані докази отримано в законний спосіб за запитами органу досудового розслідування та суду.

Крім того, слід констатувати, що й сам обвинувачений ніколи вказану обставину не спростовував та, надаючи показання в суді першої інстанції, зазначив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, вживав алкогольні напої напередодні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з його вини.

Твердження в касаційній скарзі аналогічні наведеним захисником в апеляційній скарзі, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, та підстав стверджувати про її необґрунтованість або невмотивованість Суд не вбачає.

З огляду на викладене, враховуючи, що Судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  залишити без задоволення.

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 26 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 07 червня 2018 року у кримінальному провадженні відносно засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                       ОСОБА_10 'єва                             ОСОБА_3