Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 361/5672/17

провадження № 51-8498км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

захисника                                       ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

засудженого                                   ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника

ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110130000603, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого

у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу 16 лютого 2006 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 роки з конфіскацією всього майна. 03 лютого 2012 року постановою Бердичівського районного суду Житомирської області був звільнений із заміною невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі строком на

7 місяців 16 днів на покарання у виді громадських робіт тривалістю 240 годин,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 309 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2018 року ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 2 ст. 309 КК України – строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 309 КК України –строком на 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі

ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він  24 серпня

2016 року, приблизно о 14:00, перебуваючи на території земельної ділянки, що розташована на АДРЕСА_1 , де зірвав невстановлену кількість гілок дикорослих нарковмісних рослин конопель, тим самим незаконно придбав та розпочав незаконно зберігати наркотичний засіб "канабіс" загальною масою 10174 г, для особистого вживання без мети збуту.

13 лютого 2017 року, в період часу з 14:15 по 16:20, працівниками поліції, було проведено огляд за вказаним місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб "канабіс" загальною масою в перерахунку на суху речовину 10 174 г.

Крім того, 07 січня 2017 року, приблизно о 17:00, ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Калініна, поблизу будинку № 28 у с. Заворичі Броварського району Київської області, шляхом знахідки незаконно, повторно придбав паперовий згорток із вмістом психотропної речовини "амфетамін", масою 0, 351 г, який приніс до місця свого проживання, де продовжив його зберігати.

13 лютого 2017 року, в період часу з 14:15 по 16:20, працівниками поліції було проведено огляд за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено психотропну речовину, обіг якої обмежено - "амфетамін". Маса "амфетаміну" в речовині становить 0,351г.

Вироком Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року рішення місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасовано. Постановлено свій вирок, яким ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 309 КК України – строком на 3 роки; за ч. 3 ст. 309

КК України – строком на 5 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість і просить призначити покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника

не надходило.

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу захисника, а прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі захисника не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та щодо суворості покарання, яке призначено засудженому, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим

та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та призначення покарання, яке ОСОБА_7 має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких, а також суд урахував конкретні обставини вчинення злочину, характер та спосіб вчиненого.

Доводи касаційної скарги захисника про неврахування апеляційним судом

при ухваленні вироку обставин, які пом`якшують покарання та даних, які позитивно характеризують особу засудженого, обґрунтованими визнати

не можна.

Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при визначенні виду та розміру покарання врахував тяжкість кримінальних правопорушень, які згідно із положеннями ст. 12 КК України належать до злочинів середньої тяжкості і тяжких та їх суспільну небезпеку, а саме: незаконне використання та зберігання наркотичних засобів в особливо великих розмірах, дані про особу винного, а також те, що ОСОБА_7 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення корисливого злочину поєднаного з насильством те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, пройшов курс лікування від наркотичної залежності, стан здоров`я засудженого, який має хронічні захворювання, а також суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання та на відсутність обставин, що його обтяжують і обґрунтовано визначив покарання у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України та у межах мінімального розміру санкції ч. 3 ст. 309 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та даних про особу винного не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції його від суспільства.

Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України відсутні.

Колегія суддів вважає, щопризначене ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду –

без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

постановив:

Вирок Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 –

без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                               ОСОБА_3