Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 381/4365/16-к

Провадження № 51 – 8836 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів:                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                      ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,

засудженого                                                                      ОСОБА_6 ,

його захисника                                                                 адвоката ОСОБА_7 ,

захисника засудженого ОСОБА_8                       адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110310001846 від 15 вересня 2016 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастова Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, останній раз вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ст. 185 ч. 3,

ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 20 липня 2016 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 289 ч. 3 КК України,

за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від

24 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня

2018 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 289 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 16 вересня 2016 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року

№ 838-VIIІ у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з

16 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , касаційні скарги від якого та щодо нього не надходили.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь держави 1 760 гривень 80 копійок процесуальних витрат за проведення дактилоскопічної експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 15 вересня 2016 року приблизно 19 годині біля магазину "Водограй" по

вул. Бояринцева в м. Фастові Київської області з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем "Радіо таксі" марки "Daewoo Matiz" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 вступили у попередню змову та розподілили між собою ролі у вчиненні кримінального правопорушення і визначили послідовність дій. ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_10 та домовився про поїздку до м. Васильків Київської області. У автомобілі ОСОБА_6 сів позаду водія, а ОСОБА_11 розмістився на передньому пасажирському сидінні. Після чого на автомобілі марки "Daewoo Matiz" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 почали рух у напрямку м. Васильків Київської області.

Того ж дня приблизно о 19 годині 30 хвилин, рухаючись по кільцевій дорозі поблизу повороту до с. Мала Снітинка Фастівського району Київської області, ОСОБА_6 схопив однією рукою голову ОСОБА_10 , а іншою рукою приставив до його горла завчасно підготовлений ніж стороною леза, висловивши при цьому вимогу зупинити автомобіль. ОСОБА_10 почав різко гальмувати, відпустивши при цьому руки від керма та намагаючись відвести руку ОСОБА_6 із ножем від себе, а ОСОБА_8 у цей час схопив кермо та направив автомобіль на узбіччя дороги. Одразу після зупинки автомобіля ОСОБА_10 вибіг із салону, а ОСОБА_8 пересів на місце водія та, встановивши контроль над автомобілем марки "Daewoo Matiz" реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із ОСОБА_6 поїхали у протилежному напрямку, залишивши місце вчинення злочину, чим заподіяли власнику зазначеного автомобіля ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 62 350 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та захисника

ОСОБА_13 – без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах та доповненнях до них засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважають, що належні і допустимі докази винуватості ОСОБА_6 відсутні, до незаконного заволодіння транспортним засобом він не має жодного відношення, ножа у нього не було і погроз він нікому не висловлював. Указують, що у порушення вимог ст. 95 ч. 4 КПК України суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_10 , які він надав слідчому під час слідчого експерименту. Крім того, звертають увагу на те, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України з ОСОБА_6 був відсутній захисник.

Заперечень на касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник – адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали свої касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Захисник засудженого ОСОБА_8 – адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні  вважав касаційні скарги обґрунтованими та просив їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 необґрунтованими і просив залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційних скаргах, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та доведеності його вини у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував факту перебування у автомобілі ОСОБА_10 ; показання ОСОБА_8 , який визнав свою вину у незаконному заволодінні транспортним засобом, заперечивши погрозу ножом; показання потерпілого ОСОБА_10 про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення за встановлених судом обставин; показання потерпілого ОСОБА_12 про заволодіння належним йому автомобілем; показання свідка ОСОБА_14 про обставини переслідування і затримання засуджених на автомобілі "Daewoo Matiz"; показання свідка ОСОБА_15 про виявлення та вилучення під час огляду місця події ножа; даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 15 вересня 2016 року, під час якого було виявлено та вилучено предмет схожий на ніж; пред`явлення особи для впізнання від 15 вересня 2016 року, в ході яких потерпілий ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як на нападників, які, погрожуючи ножем, заволоділи його службовим автомобілем; слідчого експерименту від 20 вересня 2016 року за участю потерпілого ОСОБА_10 , в ході якого потерпілий на місці показав обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі як ОСОБА_6 приставляв до горла ніж.

Суд першої інстанції безпосередньо допитав потерпілого ОСОБА_10 та дослідив протокол слідчого експерименту від 20 вересня 2016 року за його участю і відеозапис цієї слідчої дії, під час якої потерпілий детально розповів та показав обставини вчинення кримінального правопорушення, а тому доводи касаційних скарг про порушення вимог ст. 95 ч. 4 КПК України є безпідставними.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 289 ч. 3 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Що стосується доводів касаційної скарги про порушення права на захист при виконанні вимог ст. 290 КПК України з ОСОБА_6 без участі захисника, то вони не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Згідно з протоколом про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 07 листопада 2016 року ОСОБА_6 та його захиснику ОСОБА_16 було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12016110310001846 від 15 вересня 2016 року. ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі без обмеження у часі, зауважень не мав.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , визнав їх безпідставними, належним чином мотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 і скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого

ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                ОСОБА_3