Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

05 березня 2019 року

м. Київ

справа № 338/1392/16-к

провадження № 51-7051км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                     ОСОБА_1 ,

суддів                                                 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016090120000230 від 15 серпня 2016 року,  за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного йому покарання.

З ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_7 2500 грн матеріальної шкоди, 15 000 грн моральної шкоди, 8400 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 серпня 2016 року о 09:00 на земельній ділянці в урочищі "Гора", розташованому в с. Підгір`я Богородчанського району Івано-Франківської області, під час конфлікту, який виник на ґрунті неприязних стосунків, завдав кулаками та дерев`яною палицею своїй родичці ОСОБА_7 удари в голову, обличчя, тулуб, верхні та нижні кінцівки. Завданими ударами потерпілій заподіяно легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що сторона обвинувачення під час судового розгляду не надала безсумнівних доказів причетності його до заподіяння потерпілій з необережності тілесного ушкодження середньої тяжкості.

Зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою та без вмотивування те, що свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень унаслідок волочіння.

Вважає безпідставним врахування показань потерпілої, які є суперечливими та містять суттєві розбіжності.

До того ж засуджений зазначає, що судові рішення є явно несправедливими через суворість. Під час стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції не взяв до уваги його матеріальний та фізичний стан, а саме того, що він є інвалідом ІІІ групи, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Як встановив суд першої інстанції, засуджений під час конфлікту з потерпілою, завдаючи їй удари кулаками та дерев`яною палицею, заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя. Засудженого визнано винуватим та його дії кваліфіковано за частиною 1 статті 122 КК.

Ця кваліфікація злочину підтверджена дослідженими та оціненими доказами.

За висновками експертів від 17 листопада 2016 року № 502 та від 03 листопада 2017 року № 677/502-Д установлено характер, локалізацію та кількість тілесних ушкоджень, а також ступінь тяжкості та небезпечності виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень, досліджено дані протоколу слідчого експерименту з потерпілою, а також виключено утворення у потерпілої тілесних ушкоджень під час падіння на землю з висоти положення стоячи та через те, що її волочила корова по землі з прискоренням чи без нього.

Крім того, даючи показання, засуджений підтвердив наявність між ним та потерпілою конфлікту, а також вказав на місце, де конфлікт відбувся. З показань потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 вбачається, що конфлікт виник після того, як корова, яку потерпіла тримала за шнурок, вирвавшись, побігла на земельну ділянку ОСОБА_15 . Тоді засуджений підбіг до потерпілої та завдав їй удар у стегно, коли вона впала на землю, то завдав удари кулаком у голову. Потім завдавав палицею у голову та руки, якими потерпіла прикривала голову. У день події у потерпілої було видно тілесні ушкодження та кров, вона скаржилася на головний біль, їй було надано медичну допомогу та госпіталізовано.

Досліджені в суді докази є належними та допустимими, а показання свідків та потерпілої — логічними, послідовними, такими, що узгоджені між собою та не викликають у суду сумнівів щодо правдивості, на відміну від тверджень засудженого про отримання потерпілою тілесних ушкоджень від волочіння її коровою.

Отже, суд першої інтонації, з яким погодився і апеляційний суд, обґрунтовано узяв наведені докази за основу висновків про доведеність винуватості засудженого.

Колегія суддів не вбачає помилок у кваліфікації дій засудженого за частиною 1 статті 122 КК та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час оцінки доказів на підтвердження такої кваліфікації.

Такі рішення судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються і з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Суд визнає необґрунтованими також твердження засудженого про те, що потерпіла не надала доказів на підтвердження завданих їй збитків і того, що не було враховано його матеріального та фізичного стану. Зокрема, саме при визначенні розміру заподіяної шкоди районний суд керувався документальним підтвердженням, засадами розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи при цьому майновий стан засудженого, те, що він не працює, є інвалідом ІІІ групи та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Колегія суддів звертає увагу, що саме посилання у касаційній скарзі на те, що судові рішення є явно несправедливими через суворість, без належного цьому вмотивування не може бути предметом дослідження у касаційному порядку.

Таким чином, судові рішення у кримінальному провадженні є законними і обґрунтованими, а касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд

ухвалив:

Вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                           ОСОБА_2                               ОСОБА_3