Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа №  755/3609/16

провадження № 51-10615км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого           ОСОБА_1 ,

суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016100040001500 щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу засудженої задоволено, а  апеляційну скаргу прокурора –частково. Вирок місцевого суду змінено, пом`якшено їй призначене покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць. Виключено з резолютивної частини вироку посилання на призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України у виді 2 років 8 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_6 засуджено вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року та вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши їй для відбування покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі. Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування остаточного покарання строк покарання, відбутий за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2016 року, та строк попереднього ув`язнення з 03 серпня 2018 року по 26 вересня 2018 року, та звільнено ОСОБА_6 з-під варти в залі суду у зв`язку із відбуттям покарання. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 02 лютого 2016 року близько 17:30, перебуваючи на зупинці громадського транспорту "бульвар Давидова" у м. Києві, зайшла до салону маршрутного автобусу, що слідував по маршруту № 51 та здійснював рух в напрямку Ленінградської площі у м. Києві, де в ході слідування на зупинці громадського транспорту "Вулкан" помітила раніше незнайому їй ОСОБА_7 , яка стояла біля вхідних дверей автобусу, та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, своєю лівою рукою залізла до правої кишені куртки ОСОБА_7 , звідки непомітно для останньої дістала мобільний телефон марки "Самсунг GT-S5660", чим завдала потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1348 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженої, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і  призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що апеляційний суд не достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу засудженої, яка характеризується посередньо, завдані збитки потерпілій не відшкодувала, будучи неодноразово засудженою за вчинення умисних корисливих злочинів, знову вчинила новий умисний злочин, що свідчить про небажання ОСОБА_6 ставати на шлях виправлення. При цьому апеляційний суд свого рішення належним чином не мотивував, у зв`язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а судове рішення – вимогам ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судове рішення – без зміни.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Що ж стосується доводів касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин  призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання за інкримінований їй злочин, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу винуватої, яка не працює, не має постійного джерела доходів, має незадовільний стан здоров`я у зв`язку із захворюванням на ВІЛ, хронічний гепатит змішаного генезу та туберкульоз, має малолітню дитину, вину у вчиненому визнала. Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнав щире каяття ОСОБА_6 .Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті, дійшов висновку, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 та пом`якшуючи їй за ч. 2 ст. 185 КК України покарання до 1 року 1 місяця позбавлення волі, дійшов переконання, що місцевим судом не враховано з достатньою повнотою незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 , яка на час апеляційного розгляду мала вкрай тяжкий стан здоров`я, наявність малолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність обставини, що пом`якшує покарання, ту обставину, що мобільний телефон повернуто потерпілій, у зв`язку з чим фактично усунуто завдану злочином шкоду, будь-яких претензій потерпіла до засудженої не має.

На думку колегії суддів висновок суду апеляційної інстанції про необхідність пом`якшення призначеного засудженій покарання за ч. 2 ст. 185 КК України є правильним.

З урахуванням даних про особу засудженої, її тяжкий стан здоров`я, наявності пом`якшуючої обставини, доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості в цілому не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, призначивши засудженій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК України, оскільки вказане покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м`якість за доводами, викладеними в касаційній скарзі прокурора,  Суд не вбачає.

Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не встановив.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,– без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й  оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                         ОСОБА_2                            ОСОБА_3