Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 592/8033/16-к

провадження № 51-311км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного  кримінального суду  у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:                                                                                                                      секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200440003038, щодо

ОСОБА_6 ,                                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                                  уродженця та жителя м. Сум,                                               раніше не судимого,

засудженого за ч. 1 і ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 січня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 180 годин; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь: ОСОБА_7 – 204,27 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди та 4500 грн – моральної шкоди; ОСОБА_8 2800 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 04 липня 2016 року близько 19:30 через вікно власного автомобіля бризнув рідиною з вогнегасника потерпілій ОСОБА_7 в обличчя, в результаті чого заподіяв останній легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

05 липня 2016 року з 00:30 до 01:00 ОСОБА_6 біля хвіртки свого помешкання на АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин, які виникли раніше, завдав ОСОБА_8 ударів палицею по руках та голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення  через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що слідчі експерименти проводились із порушеннями ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), оскільки він не брав участі під час їх проведення. Стверджує, що після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості щодо підроблення заяви від імені ОСОБА_6 про відмову від участі у проведенні слідчого експерименту, що не було враховано судом апеляційної інстанції. Засуджений зазначає, що суд не перевірив у судовому засіданні показань потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому в задоволенні його скарги, зокрема, не призначив йому покарання у виді штрафу, а також не скасував вирок у частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а судові рішення необхідно залишити без зміни.

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви  Суду

Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 433 КПК України визначено межі перегляду судом касаційної інстанції. Частиною 2 цієї норми передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які в судовому засіданні показали, за яких обставин ОСОБА_6 завдав їм легких тілесних ушкоджень; показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; даними висновків судово-медичних експертиз № 901, № 920; даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю потерпілих   ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Цим доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії

ОСОБА_6 за ч. 1 і ч. 2 ст. 125 КК України.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи в касаційній скарзі  засудженого ОСОБА_6 про порушення кримінального процесуального закону під час проведення  слідчих експериментів аналогічні доводам, на які засуджений послався у своїй апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що відкриття Сумською місцевою прокуратурою провадження за заявою засудженого щодо підроблення працівниками органу досудового розслідування його заяви про проведення слідчого експерименту без його участі в даному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування вироку місцевого суду, оскільки не впливає на його законність і обґрунтованість.

Той факт, що ОСОБА_6 не брав участі у слідчих експериментах, які проводилися із потерпілими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , не ставить під сумнів фактичних даних, отриманих під час зазначених слідчих дій. Також спростовуються матеріалами кримінального провадження доводи засудженого про те, що суд не допитував потерпілих безпосередньо.

Доводи в касаційній скарзі  про несправедливість призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_6 внаслідок суворості колегія суддів вважає немотивованими.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обираючи покарання у виді громадських робіт, місцевий суд врахував, що ОСОБА_6 вчинив злочини невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має сім`ю, за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності не притягувався, стан здоров`я обвинуваченого, який має вади слуху, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Суди першої та апеляційної  інстанцій правильно зазначили, що такий вид покарання як штраф не може бути призначений обвинуваченому, оскільки останній не працює за трудовими договорами, не є фізичною особою-підприємцем. Таким чином, підстав для пом`якшення покарання і застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення йому покарання у виді штрафу колегія суддів не вбачає.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи, наведені в  апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_6 , в тому числі й ті, на які він  посилається в касаційній скарзі, і дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу визнав необґрунтованою. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,  невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які відповідно до ст. 438 КПК України були би підставами для скасування або зміни судових рішень, у суді касаційної інстанції не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги засудженого необхідно відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 19 вересня  2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                ОСОБА_2               ОСОБА_3