Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова                                                                                                Іменем України

27 лютого 2019року

м. Київ

справа № 173/2570/14

провадження № 51-3059км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання                        ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,

засудженого                                   ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника                                       ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040460000584, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області вироком від 20 серпня 2015 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 22 вересня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у вироку, приблизно о 22:00 год. 26 серпня 2014 року в будинку на АДРЕСА_1 під час сварки зі своєю матір`ю  - ОСОБА_8 , з якою спільно вживали спиртні напої, з метою заподіяння смерті умисно завдав їй не менше 3 ударів по голові невстановленим у ході досудового розслідування тупим твердим предметом, не менше 4 ударів руками по голові та не менше 5 ударів ногами по тулубу потерпілої, яка в цей час лежала на спині. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 померла.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений зазначає про порушення його права на захист, оскільки вважає, що суд першої інстанції мав замінити його захисника, однак не зробив цього, а в суді апеляційної інстанції брав участь захисник, який не мав на те відповідних повноважень. Крім того, зазначає, що апеляційним судом було необґрунтовано відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження йому як самостійно, так і за участю захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження видно, що 27 серпня 2014 року між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_9 було укладено договір про надання захисту в цьому кримінальному провадженні. Адвокат ОСОБА_9 здійснював захист інтересів ОСОБА_6 під час досудового розслідування, а також у суді першої інстанції до ухвалення 20 серпня 2015 року вироку.

16 лютого 2015 року ОСОБА_6 надіслав до суду клопотання, в якому зазначав про відмову від захисника ОСОБА_9 у зв`язку з неналежним, на думку ОСОБА_6 , виконанням обов`язків щодо захисту його інтересів і просив призначити іншого безоплатного захисника.

Під час вирішення цього клопотання у судовому засіданні, яке відбувалось 07 квітня 2015 року, ОСОБА_6 не наполягав на його задоволенні, висловлював своє бажання, щоб саме ОСОБА_9 здійснював його захист.

Інших заяв про відмову від захисника ОСОБА_9 у порядку ст. 54 КПК під час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції від ОСОБА_6 не надходило.

Разом із цим, із матеріалів провадження видно, що захисник ОСОБА_9 брав активну участь як під час проведення слідчих дій на стадії досудового розслідування, так і в судових засіданнях суду першої інстанції, заявляв клопотання в інтересах засудженого тощо.

Питання ефективності захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов`язковою, захищатися від обвинувачення в установлений законом спосіб.

Об`єктивних даних про неналежне виконання професійних обов`язків адвокатом ОСОБА_9 під час досудового розслідування або судового розгляду в суді першої інстанції, яке б могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК, колегією суддів касаційного суду не встановлено.

Ураховуючи викладене, законних підстав для заміни захисника ОСОБА_9 судом першої інстанції (про що зазначає ОСОБА_6 в його касаційній скарзі) колегія суддів не вбачає.

Разом із цим з матеріалів провадження видно, що ОСОБА_6 намагався оскаржити вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року щодо нього в апеляційному порядку, однак його апеляційну скаргу було залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам ст. 396 КПК, а потім повернуто у зв`язку з неусуненням цих недоліків.

22 грудня 2015 року ОСОБА_6 через адміністрацію слідчого ізолятора подавав до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області (далі – Центр БВПД) клопотання про надання безоплатного захисника, оскільки захисник ОСОБА_9 проігнорував вимоги засудженого щодо необхідності відвідати його, а також скласти та подати апеляційну скаргу.

03 січня 2016 року Центр БВПД видав доручення № 004-0022986 про призначення захисником ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 . Згідно з п. 3 цього доручення воно діє до закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту, звільнення особи з місця виконання покарання.

Захисник ОСОБА_7 неодноразово відвідував засудженого, склав і подав у його інтересах апеляційну скаргу та просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаного вироку щодо ОСОБА_6 .

За ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 та 27 травня 2016 року причини пропуску захисником ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року визнано поважними, поновлено цей строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 .

Клопотання ОСОБА_6 від 16 серпня 2016 року про необхідність заміни захисника ОСОБА_7 іншим у зв`язку з відсутністю повноважень на здійснення його захисту було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання.

Беручі до уваги те, що захист засудженого в суді апеляційної інстанції здійснював професійний адвокат, який був призначений захисником ОСОБА_6 у визначеному законом порядку і належним чином виконував свої обов`язки, колегія суддів касаційного суду погоджується з таким висновком апеляційного суду і приходить до переконання, що відмова у задоволенні вказаного клопотання не призвела і не могла призвести до істотного обмеження чи порушення прав ОСОБА_6 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК.

Доводи касаційної скаргизасудженого ОСОБА_6 про те, що апеляційним судом було відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження йому як самостійно, так і за участю захисника, спростовуються матеріалами справи.

Положеннями ч. 4 ст. 395 КПК визначено, що протягом строку апеляційного оскарження суд зобов`язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

Разом із цим відповідно до частин 2 і 3 ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

З матеріалів кримінального провадження видно, що 02 вересня 2015 року після проголошення вироку ОСОБА_6 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

На виконання цього клопотання ОСОБА_6 неодноразово доставлявся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. Зокрема, 11 листопада 2015 року з 14:30 год. до 17:00 год. він ознайомився лише з 11 аркушами справи (далі – а.с.); 19 листопада з 16 по 60 а.с.; 10 грудня з 60 по 75 а.с.; 17 грудня з 75 по 90 а.с., а 20 листопада взагалі відмовився їхати до суду на ознайомлення, про що було складено відповідний рапорт.

Враховуючи явне затягування ОСОБА_6 процесу ознайомлення, суд постановив ухвалу, за якою засудженому було встановлено графік ознайомлення з матеріалами справи, а саме надано можливість ще один раз ознайомитись із відповідними матеріалами в умовах слідчого ізолятора м. Дніпропетровська, та роз`яснив, що у випадку умисного затягування і небажання знайомитись з матеріалами провадження, ознайомлення буде припинено.

На виконання цієї ухвали 13 січня 2016 року працівник суду привіз до слідчого ізолятора матеріали кримінального провадження, однак ОСОБА_6 , розпочавши ознайомлення з ними о 12:10 год. та маючи можливість вивчати їх до 17:00 год., проглянув лише декілька сторінок справи та о 14:45 год. оголосив, що більше не має бажання цього дня ознайомлюватися з матеріалами і вимагав відвести його до камери.

У зв`язку з явним затягуванням засудженим процесу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які складалися з двох томів, за ухвалою від 14 січня 2016 року це ознайомлення було обґрунтовано зупинено.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду констатує, що місцевим судом повною мірою було дотримано вимог ч. 4 ст. 395 КПК і створено всіх необхідних умов для реалізації права засудженого на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо нього.

У задоволенні клопотання засудженого від 16 серпня 2016 року суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив, оскільки таке клопотання було подано поза межами строків, визначених у ч. 4 ст. 395 КПК.

Разом із цим з матеріалів провадження видно, що 31 травня 2016 року від захисника ОСОБА_7 , якому за ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2016 року було поновлено строк на апеляційне оскарження вирокущодо ОСОБА_6 , надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження із застосуванням фотозйомки і того ж дня він у повному обсязі ознайомився з цими матеріалами, про що свідчить відповідна розписка.

23 грудня 2016 року після завершення апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 також надіслав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження із застосуванням фотозйомки і 17 січня 2017 року він у повному обсязі ознайомився з цими матеріалами, про що свідчить відповідна розписка.

З урахуванням викладеного зазначені в касаційній скарзі посилання щодо порушення права засудженого ОСОБА_6 на захист не були підтверджені.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень, у справі не встановлено.

Отже, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а його касаційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                          ОСОБА_2                   ОСОБА_3