Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа №463/2583/15-к

Провадження № 51-4976км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                              ОСОБА_1 ,

суддів                                                                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,

прокурора                                                   ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2017 року в кримінальному провадженні №12015140040001414 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Артасів Жовківського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Згідно з обставинами, встановленими судом першої інстанції, ОСОБА_6 15 травня 2015 року близько 20 год., знаходячись на території будівельно-господарського гіпермаркету "Епіцентр К" № 2 в м. Львові, що розташований на вул. Б.Хмельницького, 188а, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моральності, грубо порушив громадський порядок, безпричинно вчинивши конфлікт із працівниками охорони вказаного закладу, в ході якого з особливою зухвалістю намагався застосувати до останніх фізичну силу, висловлювався в їхній бік нецензурною лайкою, чим принижував честь та гідність даних осіб при виконанні ними своїх службових обов`язків. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 вчинив хуліганські дії щодо працівників Державної служби охорони, які у складі чергового екіпажу прибули за викликом тривоги у гіпермаркет "Епіцентр К" №2 м. Львів. На зауваження працівників ДСО припинити хуліганські дії ОСОБА_6 протягом тривалого часу не реагував, поводив себе неадекватно, з особливою зухвалістю, погрожував їм фізичною розправою та звільненням з роботи, висловлювався нецензурною лексикою, чим принизив їх честь та гідність як працівників правоохоронного органу. В зв`язку з цим ОСОБА_6 було затримано та доставлено у Личаківський РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, що за адресою: м. Львів, вул. Ю. Романчука, 18, де останній продовжував свої хуліганські дії, з особливою зухвалістю ображав честь та гідність працівників правоохоронних органів, усвідомлюючи, що вони є представниками державної влади, погрожував їм фізичною розправою та звільненням з органів внутрішніх справ, намагався смикати за їх формений одяг та протягом тривалого часу на зауваження припинити свої хуліганські дії вперто не реагував.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, не вказали, у чому саме проявлявся винятковий цинізм чи особлива зухвалість. Зазначено, що формулювання обвинувачення, яке встановлено судами, не узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 296 КК, що, у свою чергу, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Також вказано на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали в тому, що в обґрунтування вироку покладені показання свідків, які стороні захисту не відкривалися, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК та ґрунтується на доказах, які апеляційним судом безпосередньо не досліджувалися.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав частково касаційну скаргу захисника, просив виключити з судових рішень посилання на свідків, показання яких не були в порядку ст. 290 КПК відкриті стороні захисту, оскільки зазначені показання не впливають на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції у межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

За положеннями ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Разом з тим апеляційний суд при перегляді зазначеного кримінального провадження вказаних вимог кримінального процесуального закону належним чином не дотримався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 296 КК кримінальна відповідальність передбачена за вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Оскаржуючи вирок місцевого суду, захисник у своїй апеляційній скарзі, серед іншого, наголосив, що суд першої інстанції не вказав, у чому саме полягав винятковий цинізм чи особлива зухвалість, що формулювання обвинувачення, яке встановлено судом, не узгоджується з диспозицією ч. 1 ст. 296 КК.

Проте апеляційний суд в ухвалі обмежився формальною вказівкою на те, що висновок суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 296 КК підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку. В обґрунтування цього висновку апеляційний суд в ухвалі узагальнено навів показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також письмові докази. Проте зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_6 (з урахуванням формулювання обвинувачення та встановлених фактичних обставин) ознак об`єктивної сторони злочину взагалі не перевірив і, відповідно, мотивів на їх спростування в ухвалі не навів.

Крім того захисник в апеляційній скарзі вказав на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали в тому, що суд першої інстанції в обґрунтування вироку поклав показання свідків, які стороні захисту не були відкриті в порядку ст. 290 КПК.

Ці доводи апеляційний суд також належним чином не перевірив та не навів відповідних мотивів на їх спростування.

Таким чином, враховуючи, що доводи апеляційної скарги захисника, які суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та яким не надав відповідної юридичної оцінки, мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин справи та вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, Верховний Суд вважає, що ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а висновки апеляційного суду щодо законності вироку суду першої інстанції є передчасними, а тому касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18 грудня 2017 року відносно ОСОБА_6 – скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                     ОСОБА_3