Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 202/2623/17

провадження № 51-5199км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду  у складі

головуючого                       ОСОБА_1 ,

суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання                            ОСОБА_4 ,

прокурора                           ОСОБА_5 ,

засудженого                      ОСОБА_6 ,

захисника                            ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660000251, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Василівка Межівського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені

судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Питання щодо речових доказів вирішено судом відповідно до вимог закону.

Згідно з вироком 21 січня 2017 року приблизно о 23:30 ОСОБА_6 біля магазину "Варус" (просп. Миру, 61а у м. Дніпрі) побачив раніше незнайомих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 й невстановлену особу, які йшли по проспекту в бік магазину "АТБ" (просп. Миру, 33 у м. Дніпрі), і пішов за ними, намагаючись привернути до себе увагу. Підійшовши до ОСОБА_8 , ОСОБА_6 почав із ним розмовляти, а потім у результаті виниклого конфлікту предметом, схожим на дерев`яну биту, ударив по голові, чим завдав останньому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 . Вирок районного суду в частині призначеного покарання змінив, визначив вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі статей 75, 76 КК звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки й поклав на нього певні обов`язки. У решті вирок суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, апеляційний суд, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, у повному обсязі не врахував конкретних обставин вчиненого злочину, а саме того, що останній у нічну пору доби вчинив умисний тяжкий злочин, у результаті чого потерпілому було завдано тяжких тілесних ушкоджень. При цьому суд свого рішення не обґрунтував і не навів переконливих мотивів, на підставі яких призначив засудженому покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК. Крім того, наведені в ухвалі суду обставини, що пом`якшують покарання, були повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора потерпілий ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 зазначають про необхідність залишення скарги без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити. Засуджений та його захисник заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про те, що апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, не дотримався вимог кримінального закону, є необґрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 65 КК суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК в разі,якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з ухвали апеляційного суду та матеріалів кримінального провадження, ці вимоги суд виконав та обґрунтував у мотивувальній частині рішення висновок про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, про що свідчить нижченаведене.

Зокрема, як зазначив суд апеляційної інстанції, при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 К із застосуванням ст. 69 КК місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, котрий раніше не був судимий, одружений, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, вину визнав повністю та щиро розкаявся, а також добровільно відшкодував потерпілому завдану шкоду.

Разом із цим, поза увагою місцевого суду залишилося те, що ОСОБА_6 має на утриманні дружину, а також те, що потерпілий просив призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Крім того, під час апеляційного розгляду кримінального провадження потерпілий пояснив суду, що пробачив засудженого, та просив застосувати до нього положення ст. 75 КК.

З огляду на викладене, на молодий вік засудженого, котрий раніше не судимий, позитивно характеризується, те, що він активно сприяв розкриттю злочину, у повному обсязі відшкодував потерпілому завдану матеріальну та моральну шкоду, вибачився перед потерпілим, а останній у свою чергу просив звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, а також ураховуючи його щиросердне каяття й повне визнання вини, те, що він нещодавно одружився, має стійкі соціальні зв`язки та працює, суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до засудженого вимог ст. 75 КК.

За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК, а й індивідуальних особливостей злочинного діяння. Виходячи з положень ст. 50 ККрішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань, повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, покарання, призначене ОСОБА_6 із застосуванням ст. 75 КК, відповідає загальним засадам призначення заходу примусу, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Переконливих доводів про необхідність призначення засудженому більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                       ОСОБА_3