Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 206/6798/16-к

провадження № 51-7660 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                    ОСОБА_1 ,

суддів                                                ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,

прокурора                                       ОСОБА_5 ,                                                                                          в режимі відеоконференції                                                                                                   захисника                                      ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                 ОСОБА_6 на вирок Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від  03 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040700001164, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився та проживає у АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня             2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Прийняте рішення щодо процесуальних витрат.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 11 жовтня 2016 року приблизно о 13.10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого,                             що виразилось у нанесенні потерпілому ОСОБА_8 одного удару рукою в ніс та одного удару ногою в ребра, відкрито викрав належний потерпілому мобільний телефон вартістю 500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду                   та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що протокол слідчого експерименту, дані якого судом покладено в основу обвинувального вироку,                                є недопустимим доказом, оскільки цю слідчу дію було проведено без участі захисника, у той час як ОСОБА_7 внаслідок психічних вад не здатний повною мірою реалізувати свої права. Інші докази вважає недостатніми для підтвердження висунутого ОСОБА_7 обвинувачення. Також посилається на невмотивованість ухвали апеляційного суду, який в обґрунтування рішення про залишення вироку місцевого суду без зміни безпідставно вказав на правильність кваліфікації вчиненого за ч. 1 ст. 186 КК, хоча насправді ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК. Допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення, на думку захисника, є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви Суду

Відповідно до приписів ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні                 і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали,                      а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглядаючи вирок щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 заперечував правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження. Вказував на недопустимість доказів сторони обвинувачення. При цьому вважав, що самих лише показань потерпілого є недостатньо для доведення винуватості ОСОБА_7                                        у висунутому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК.

Однак, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, апеляційний суд своїх висновків не мотивував, всіх доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених                 в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зокрема, без уваги апеляційного суду залишилась та обставина, що в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 місцевим судом, серед іншого, покладено дані протоколу слідчого експерименту від 17 листопада 2016 року. Проте результати вказаної слідчої дії згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК                     не можуть бути визнані допустимими в якості доказів, оскільки відповідний слідчий експеримент проведено без участі захисника. Як убачається з матеріалів кримінального провадження постановою слідчого від 31 жовтня 2016 року                    за клопотанням ОСОБА_7 до участі у кримінальному провадженні                            в порядку ст. 49 КК був залучений захисник ОСОБА_6 . Таким чином, задовольнивши клопотання ОСОБА_7 про участь у кримінальному провадженні захисника, чергову слідчу дію слідчий провів за його відсутності, чим порушив вимоги процесуального закону.

Вказане залишилось без уваги суду апеляційної інстанції, який безпідставно погодився з висновками місцевого суду в частині допустимості всіх доказів,                   які було покладено в основу обвинувального вироку, та дійшов передчасного висновку про залишення вироку щодо ОСОБА_7 без зміни.

Крім того, в якості мотивів відмови у задоволенні апеляційної скарги захисника апеляційний суд в ухвалі послався на правильність кваліфікації дій                      ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 186 КК, в той час як останнього згідно вироку суду засуджено за ч. 2 цієї статті.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 – скасуванню                   з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати вищенаведене та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам                        ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року щодо  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                    ОСОБА_3