Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 498/1639/14-к

провадження № 51-1098 км 18

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої                                                  ОСОБА_1 ,

суддів                                                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,

засудженого

(в режимі відеоконференції)                   ОСОБА_5 ,

захисника                                                    ОСОБА_6 ,

прокурора                                                   ОСОБА_7 ,

перекладача                                               ОСОБА_8 ,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця Ісламської Республіки Афганістан,

без постійного місця проживання,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1           ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК)

Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року, ОСОБА_5 було засуджено за ч. 1 ст. 115 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Судом ОСОБА_5 визнано винуватим в умисному вбивстві вчиненому за обставин, викладених у вироку.

Як установив місцевий суд, 23 травня 2014 року приблизно о 23:00 у дворі домоволодіння на АДРЕСА_1 , Замірі ОСОБА_9 під час сварки з ОСОБА_10 умисно з метою заподіяння смерті завдав останньому удару ножем у серце, в результаті чого той отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. За твердженням сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 42, 52 вказаного Кодексу, здійснив провадження без участі захисника та перекладача попри те, що   ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину, є громадянином Ісламської Республіки Афганістан і недостатньо володіє українською мовою. Крім того, на думку скаржника, рішення згаданого суду не відповідає положенням ст. 419 КПК.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу; захисник вважав обґрунтованими касаційні вимоги сторони обвинувачення, а засуджений, погоджуючись із правильністю з юридичної точки зору позицією прокурора, не вбачав безумовних підстав для скасування оспорюваної ухвали.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія судів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до положень ст. 419 вказаного Кодексу суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційної скарги без задоволення  має навести мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали, отже, і перевірити всі доводи, наведені скаржником,  дати на кожний вичерпну відповідь, проаналізувавши й зіставивши зібрані у справі докази.

У силу ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Положеннями п. 18 ч. 3 ст. 42 вказаного Кодексу обвинуваченому гарантовано право користуватися рідною мовою та в разі необхідності користуватися послугами перекладача.

За правилами ст. 29 КПК суд забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Апеляційний суд не дотримався наведених законодавчих приписів.

Так, за матеріалами справи ОСОБА_5 є громадянином Ісламської Республіки Афганістан, не має освіти й обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК, що відповідно до ст. 12 цього Кодексу є особливо тяжким.

Не зважаючи на таку ступінь тяжкості кримінального правопорушення, суд здійснив процедуру перегляду оспорюваного вироку без захисника, участь якого  є обов`язковою в силу закону.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК є істотним і тягне за собою безумовне скасування прийнятого рішення.

Можливість обвинуваченого в суді спілкуватися рідною мовою, отримувати копії судових рішень у перекладі на рідну мову або іншу, якою він володіє, а також користуватися послугами перекладача є одними зі складових у реалізації ним своїх прав на захист та розгляд справи незалежним і неупередженим судом, гарантованих законом.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд за клопотанням ОСОБА_5 з метою захисту прав обвинуваченого залучив до участі у справі перекладача. Апеляційний суд залишив поза увагою зазначену обставину і не забезпечив обвинуваченому, який недостатньо володіє українською мовою, можливості реалізувати його право, передбачене п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК. Отже, при здійсненні апеляційного розгляду також не було додержано приписів ч. 3 ст.  29  вказаного Кодексу.

Крім того, за змістом апеляційної скарги, у ній ОСОБА_5 заперечував правильність юридичної оцінки діяння за ч. 1 ст. 115 КК,  вважав, що вчинені ним суспільно небезпечні дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 118 або ст. 119 цього Кодексу.

При залишенні апеляційної скарги сторони захисту без задоволення апеляційний суд в ухвалі обмежився цитуванням ряду доказів, відображених у вироку, не проаналізувавши їх і не навівши правового обґрунтування з питань правильності кваліфікації інкримінованих обвинуваченому суспільно небезпечних дій. Отже, суд усупереч ст. 419 КПК не дав вичерпної відповіді на доводи ОСОБА_5 , викладені в поданій останнім скарзі.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна залишити в силі, адже її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, про що слушно зазначає прокурор у касаційній скарзі. Тому згадане рішення підлягає скасуванню на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час  нового розгляду  суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, здійснити провадження з додержанням вимог КПК й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 цього Кодексу.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора  задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                                    ОСОБА_1                                ОСОБА_3