Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Постанова

іменем України

28 лютого 2019 р.

м. Київ

справа №689/1014/17

провадження № 51-8060км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати  Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого –                                                                  ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора                                                                          ОСОБА_5 ,

захисника                                                                           ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника                       ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7  на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької  області від 05 червня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                      № 12016240280000463, за  обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Звенячин Заставнівського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної  інстанцій обставини

За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами, строком на 1 рік. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_7 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він                          27 жовтня 2016 року о 12.14 год., керуючи автопоїздом  у складі сідлового тягача марки "DAF F95 XF 480", з напівпричепом марки "Berger", та рухаючись зі швидкістю близько 50 км/год. по своїй смузі руху на 206 км+ 149,1 м в межах с. Правдівка Ярмолинецького району Хмельницької області по автодорозі "Житомир-Чернівці" в напрямку смт Ярмолинці Хмельницької області, в порушення вимог п. 2.3 (б), 10.1, 12.3, 14.2 (в), 14.6 (в) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожньої обстановки, при виникненні перешкоди у вигляді автомобіля, який, рухаючись попереду, зменшив свою швидкість перед пішохідним переходом, яку обвинувачений спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та продовжив рух, намагаючись випередити даний автомобіль з виїздом на смугу зустрічного руху, перед початком обгону не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів, а також перед початком зміни напрямку руху ліворуч, не переконався, що вказаний маневр буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, у невстановленому для цього місці розпочав маневр обгону невстановленого під час досудового розслідування легкового автомобіля, марки "MERSEDES-BENZ", здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, перетнувши при цьому суцільну лінію, де зіткнувся із фургоном "KAMAZ" із напівпричепом під керуванням ОСОБА_8 . Внаслідок удару, у некерованому стані водій фургона "KAMAZ" ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з лівою стороною напівпричепа марки "GROENEWEGEN DR 012273", який перебував у нерухомому стані, після чого втративши стійкість, перекинувся на праву сторону й упав на зустрічну смугу руху. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, що викликали тривалий розлад здоров`я, а саме понад  21 добу.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 червня 2018 року вирок щодо засудженого ОСОБА_7 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає, що в діях його підзахисного відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суду стороною обвинувачення не надано допустимих і переконливих доказів винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого злочину. Стверджує, що протокол огляду місця події і схема до нього є недопустимими доказами, оскільки складені з порушенням закону та проведені без участі ОСОБА_7 . Також зазначає що експертиза № 540а від 14.03.2017 року щодо технічного стану автомобіля "KAMAZ" проведена необ`єктивно та взагалі не проведено судово-трасологічну експертизу щодо розташування транспортних засобів відносно один одного в момент зіткнення, а висновки проведених судово-медичних експертиз мають протиріччя, які не були усунуті висновком комісійної судово-медичної експертизи № 32 від 21.04.2017 року, в задоволенні клопотання сторони захисту щодо проведення повторної експертизи було безпідставно відмовлено. Апеляційний суд на вказані порушення не звернув уваги та залишив вирок щодо ОСОБА_7 без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга  є необґрунтованою та просив залишити  її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у порушенні Правил дорожнього руху, за обставин викладених у вироку, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами та його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з  додержанням ст. 23 КПК України  й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі показань допитаних у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , який  не заперечував факту виїзду на зустрічну смугу руху, перетнувши при цьому суцільну лінію дорожньої розмітки, що в подальшому призвело до зіткнення з фургоном "KAMAZ", також потерпілого ОСОБА_8 та свідка очевидця - ОСОБА_9 про обставини зіткнення автопоїзда у складі сідлового тягача "DAF" з напівпричепом "BERGER" та фургона "KAMAZ".

Згідно з даними протоколу огляду місця події та схемою до нього, встановлено факт зіткнення автопоїзда у складі сідлового тягача з напівпричепом та фургона "KAMAZ", про що також свідчать характер та локалізація технічних пошкоджень на транспортних засобах. Окрім того, указано місце розташування автомобіля під керуванням      ОСОБА_7 після дорожньо-транспортної пригоди, яке знаходиться на смузі руху автомобіля під керуванням потерпілого.

Із даних, що містяться у висновку автотехнічної експертизи № 1062/17-26 від 10 березня 2017 року, вбачається, що в даній дорожній обстановці дії водія автопоїзда у складі тягача "DAF" з напівпричепом "BERGER" ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 14.2 (в), 14.6 (в) та вимогам дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до зазначеного висновку водій фургона "KAMAZ" ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки керованого ним транспортного засобу до зіткнення з моменту виникнення небезпеки для його руху, тобто, його дії не перебували у причинно-наслідковому зв`язку із даною дорожньо-транспортною пригодою.

Висновок суду про те, що порушення ОСОБА_7 вимог п. п. 10.1, 14.2 (в), 14.6 (в) Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 5 листопада 2015 року № 5-218кс15, згідно якого під час розгляду кримінального провадження предметом дослідження має бути питання наявності чи відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, - причинного зв`язку між допущеними порушеннями правил безпеки дорожнього руху, якщо такі мали місце та суспільно небезпечними наслідками ( заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень).

За висновком № 540А від 14.03.2017 року по результатам інженерно-технічної експертизи, на момент огляду фургона "KAMAZ" його рульове керування та гальмівна система перебували в несправному стані. Виявлені під час дослідження несправності вказаних систем носили аварійний характер та могли виникнути під час розвитку ДТП.

Крім того, винуватість засудженого підтверджується даними відеозапису, зафіксованими камерою відеоспостереження з місця дорожньо-транспортної пригоди які зазначені у відповідному протоколі перегляду відеозапису та фототаблицях до нього від 16.11.2016 року, висновком комісійної судово-медичної експертизи №32 від 21.04.2017року та іншими наведеними у оскаржуваному судовому рішенні доказами.

Посилання в касаційній скарзі про те, що висновки проведених судово-медичних експертиз мають протиріччя, які не були усунуті  висновком комісійної судово-медичної експертизи № 32 від 21.04.2017 року, не заслуговують на увагу.

За результатами перевірки встановлено, що органом досудового розслідування призначено та проведено судово-медичні дослідження, у яких було виявлено розбіжності щодо встановлення у потерпілого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.  За клопотанням сторони захисту з метою усунення будь-яких суперечностей щодо ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень було призначено комісійну судово-медичну експертизу, за результатами проведення якої отримані вичерпні відповіді на спірні питання, в тому числі щодо ступеня отриманих потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. А тому суд, мотивуючи своє рішення під час судового засідання, відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту щодо проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи.

На думку колегії суддів, суд обґрунтовано визнав висновки експертиз та протокол огляду місця події допустимими, належними і достовірними доказами, оскільки правових підстав для визнання цих висновків недопустимими суд не мав, адже  їх  було одержано з урахуванням  правил статей 101, 102, 242, 243  КПК України.

Доводи скарги про те, що огляд  місця дорожньо-транспортної пригоди було проведено без участі ОСОБА_7 і це на думку сторони захисту є порушення вимог закону, не заслуговують на увагу, оскільки діючим кримінальним процесуальним кодексом не передбачена обов`язкова участь усіх учасників події. Також матеріали провадження не містять ніяких даних щодо неможливості та обмеження ОСОБА_7  брати участь в проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди.

Сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення.

Дії  ОСОБА_7  за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно. Отже, вважати, що судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, немає підстав.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та обґрунтовано застосовано п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" й звільнено від відбування призначеного покарання.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи засудженого, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги його захисника, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення. Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам цього кодексу та погоджується з наведеними у ній висновками про законність й обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7  без задоволення.

Керуючись статтями  434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької  області від 05 червня 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 – без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_10                                                  ОСОБА_2                                      ОСОБА_3